Давно це діялось. Понад п'ять століть тому. В ті далекі часи Україна, зокрема, Поділля та територія нашого району знаходиться у залежності від Литви і Польщі.

Посилюється феодальний гніт, особливо національний і релігійний, процес закріпачення основної маси населення - селянства.

Збільшується кількість днів панщини (два і більше), податки натурою (зерно, мед, хутро) і грішми.

Не припиняються напади татар. Все це змушує селян постійно міняти місця перебування.

В кінці XV століття на Україні й на Поділлі формується козацтво. Козаки були насамперед оборонцями батьківщини, боролися з наїздами татар і турків. Укозацьких загонах шукали волі всі, хто не хотів терпіти кріпацького ярма.

Козаки боролися разом з селянами і проти кріпосницького гноблення.

Потужне народне повстання восени 1492 року під проводом Мухи охопило й Поділля. До повстання приєднались місцеві селяни, запалали маєтки феодалів і шляхти.

Саме в цей період легендарний наш пращур за переказами козак Чурило спорудив на високому березі річки Жван перше житло, а в 1493 році, як значиться в писемних джерелах, таких будівель було вже 9.

З північного заходу поселення було захищене стрімкими берегами річки, а з інших боків - дрімучим лісом.

У 1565 році жителі Мурованих Куриловець потрапили у кріпосну залежність від феодала Поляновського. Кріпаки відбували непосильну панщину, зводили навколо села оборонні споруди. У другій половині XVII ст смт. Муровані Курилівці стали досить укріпленим населеним пунктом. Жителі селища були свідками і учасниками визвольної війни українського народу проти іноземного поневолення (1648-1654 pp.) під керівництвом Богдана Хмельницького.

На Поділлі діяли видатні його сподвижники - Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай.

Визвольна війна українського народу привела до возз'єднання Лівобережної України і Києва з Росією, до послаблення феодального гніту.

Правобережна Україна, в тому числі і наш край, згідно договору залишився під владою Польщі.

Влітку 1672 року на Поділля вторглися турецько-татарські війська. Становище населення нашого краю ще більше погіршало. Тривали постійні грабежі. Сотні молодих людей, забирали в ясир (полон) і гнали в Туреччину, а там продавали в рабство.

Турецьке панування було нестерпно жорстким. Чисельні ватаги татарських головорізів нападали на поселення і нещадно грабували, руйнували і палили їх.

За роки турецького ira наш край, як і все Поділля, перетворилися в суцільні руїни. Це був найтяжчий період для нашого краю. Він обезлюднів, занепали ремесло, торгівля, сільське господарство. Недарма цей період в історії України назвали «Руїна».

В  1699 р. закінчилось панування Туреччини на Поділлі. Засилля польських феодалів і шляхти, національний гніт, намагання скатоличити місцеве населення супроводжувались впродовж майже всього XVIII століття.

І все ж в цей час стає помітним деяке піднесення господарства краю. У 1775 році Муровані Курилівці стали містечком з правом влаштувати два ярмарки на місяць.

Наприкінці XVIII ст. Муровані Курилівці прибрали до своїх рук шляхтичі Косаківські. Після возз'єднання Правобережної України з Росією (1793 р.) власниця маєтку графиня Катаріна Косаківська відмовилась присягнути на вірність Катерині II. Її маєток конфіскували й передали поміщикові О.Комару.

У 1842 році став до ладу цукровий завод, де працювала сільська біднота, що терпіла гніт не тільки від поміщика, а й від орендаря-капіталіста. Однак більшість населення Мурованих Куриловець у ті часи займалася землеробством, садівництвом. Садоводи славились вирощуванням високоякісних сортів яблук і груш. Частина жителів працювала на різних будовах містечка, займалась ткацтвом, кравецтвом, шевством, гончарством. Через містечко проходив поштовий тракт Могилів - Нова Ушиця - Кам'янець-Подільський, у містечку діяла поштова станція.

В кінці XVIII на початку XIX ст. у Мурованих Курилівцях руками кріпаків, народних умільців зведено розкішний поміщицький палац, закладено парк фруктових та декоративних дерев, насаджено тополеві алеї по обидва боки дороги, споруджено кам'яний міст через річку Жван. Все ще робили кріпаки, які злидарювали.

В містечку не було жодної школи, медичного закладу. Зате активно діяли дві церкви.

З 1861 року Муровані Курилівці стали центром Мурованокуриловецької волості Ушицького повіту. В 1865 році тут проживало 2549 чоловік, було 326 дворів. В цей же час було скасоване кріпосне право.

За своє «звільнення» вони мали внести великий викуп - протягом 49 років щорічно виплачували по 3724 крб, що втроє перевищувало тодішні ринкові ціни на землю. їм відводили найгірші землі, розташовані далеко від села, позбавлені лісу, водопоїв, пасовиськ.

Наявність цукрового заводу та інших промислових підприємств певною мірою позначилася на розвитку освіти. В 1861 році у Мурованих Курилівцях відкрито парафіяльну школу, а в 1863 році - однокласне народне училище. В 1889 році в ньому вчилися під наглядом одного вчителя та попа 104 учні. На утримання училища уряд відпускав лише 196 крб. на рік.

Трохи пізніше, у 1898 році, відкрито церковно-приходську школу грамоти для дівчаток.

Щодо старих приходських церков, то відомо лише про ту, яка передувала сьогоднішньому храмові. Вона була дерев'яна, трикупольна, з окремою дзвіницею. Рік її побудови, 1781, зазначений над дверима, але закладена вона набагато раніше і будувалась довго.

У 1885 р. церква була розібрана, а її матеріал використали на побудову нової. Будівництво нової церкви на кошти прихожан, казни і поміщиків Комара та Чихачова закінчено в 1889 р. Вона була кам'яна, разом із дзвіницею, п'ятикупольна, з великою кількістю зовнішніх архітектурних прикрас. Вартість будівництва тоді складала 26000 крб., освячена на честь Різдва Святої Богородиці. Іконостас одноярусний, позолочений, з іконами візантійського мистецтва. У ній знаходилася цінна ікона Тихвінської Божої Матері, пожертвувана поміщицею Чихачовою.

Для підготовки спеціалістів нижчої кваліфікації у галузі сільського господарства та промислово-кустарного виробництва у Мурованих Курилівцях 1899 року відкрито сільську ремісницьку навчальну майстерню з 3-річним строком навчання. У школах здобували освіту переважно синки й дочки заможних батьків. Діти бідняків через нестатки не мали можливості вчитися, вони залишалися неписьменними.

На кінець XIX ст. у Мурованих Курилівцях працювали механічна та міднеплавильна майстерні, три водяні млини. В містечку було 120 ремісників.

В 1910 році в Мурованих Курилівцях проживало 4730 мешканців. Більшість із них займалися хліборобством, ремісництвом. Чимало жителів працювало на промислових підприємствах, з них 510 - на цукровому заводі. У містечку діяв православний собор, 8 єврейських молитовних будинків, 16 крамничок.

Муровані Курилівці поступово відбудовувались.

В пореформені часи у Мурованих Курилівцях відбувається інтенсивний процес розташування селян. Із загальної кількості 4 тис. десятин землі близько З тис. належало поміщикові, церкві та місцевим багатіям.

Тим часом зростало число безземельних і малоземельних господарств. 75% загальної кількості дворів або не мали землі, або ж користувалися невеликими ділянками. Нестача землі була головною причиною того, що селяни орендували або купували її у поміщика. Не маючи можливості своєчасно сплачувати борги, вони розорялись, а їхні наділи привласнювали. (Під час першої російської буржуазно-демократичної революції трудящі Мурованих Куриловець активно боролися проти експлуататорів.

27-28 травня 1905 року сезонні робітники на цукровому заводі припинили роботу вимагаючи підвищити заробітну плату. Страйк проходив організовано. Поміщик Чихачов викликав загін поліції. Страйкарів топтали кіньми, били нагаями, а 7 організаторів цього виступу було заарештовано й кинуто до в'язниці.

У серпні того ж року серед жителів розповсюджувалися революційні листівки, прокламації із закликом боротися проти класових ворогів.

У тяжких умовах реакції трудящі Мурованих Куриловець продовжували боротьбу. 27 травня 1908 року, озброївшись кийками та палицями, селяни самочинно пасли свою худобу на поміщицькій землі. 5 червня цього ж року багатьох селян заарештували і кинули до в'язниці.

На    дуже низькому рівні було медичне обслуговування трудящих. Медичний пункт, де працювали один фельдшер та санітарка, був розрахований лише на робітників і службовців цукрового заводу. Решта жителів   містечка лишалася без будь-якої медичної допомоги.

До революції у Мурованих Курилівцях було лише дві невеликі крамнички, в яких жителі могли купувати гас, сіль, хомути, дьоготь та інколи - ситець і хустки.

У період підготовки Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі не раз виступали проти експлуататорів. Вони боролися за землю, за кращі умови праці. В серпні 1917 року відбувся виступ трудівників цукрового заводу, які вимагали від адміністрації підвищення заробітної плати. Поміщик викликав поліцію, учасників виступу було покарано.

Звістка про жовтневий більшовицький переворот у Петербурзі дійшла до Мурованих Куриловець у листопаді 1917 року. У грудні відбувся мітинг, на якому до присутніх звернувся з промовою представник 80-ої армії. Він говорив про перемогу збройного повстання у Петрограді та утворення Радянського уряду. Промовець повідомив, що робітничо-селянський уряд ухвалив передати всю землю селянам, припинити імперіалістичну війну.

Радянську владу в Мурованих Курилівцях проголошено в лютому 1918 року. Створений революційний комітет очолив місцевий житель В.І. Кампанський. Почалося будівництво нового життя.

Проте Радянська влада проіснувала недовго.

У березні 1918 року Муровані Курилівці окупували австро-німецькі загарбники. Вони жорстоко знущалися з радянських людей, а в травні вбили В.І. Кампанського. Під час його похорону відбувся мітинг, учасники якого співали «Марсельєзу». Трудящі вели активну боротьбу проти окупантів. Під керівництвом представника губернської підпільної більшовицької організації Гоголя у серпні 1918 року в Мурованих Курилівцях організували партизанський загін.

Народні месники нападали на німецькі гарнізони, гетьманські війська, що охороняли поміщицькі маєтки, робили наскоки на окремі ділянки залізниць, перешкоджали окупантам вивозити хліб, худобу та інше народне добро в Німеччину. Особливо відзначався у цих боях місцевий селянин А.Тихолаз.

Він проводив агітаційну роботу серед селян, закликав трудящих до збройної  боротьби. Окупантам вдалося схопити відважного революціонера і стратили його.

Коли з України вигнали австро-німецьких окупантів, владу в Мурованих Курилівцях захопили ставленики петлюрівської директорії. У січні 1919 року під керівництвом місцевого селянина С.К. Буркатого було створено підпільну бойову групу з 12 чоловік. Вона вела боротьбу проти петлюрівців, нападала на окремі військові з'єднання націоналістів, що відступали під натиском Червоної Армії.

За активною допомогою загону на початку квітня 1919 року частини Червоної Армії визволили Муровані Курилівці від петлюрівських банд. Відновилася Радянська влада. Проте через кілька місяців до населеного пункту знову вдерлися петлюрівці.

В кінці березня 1920 року війська 14-ої радянської армії визволили Муровані Курилівці від ворога.

З травня по липень та з жовтня по 12 листопада 1920 року містечко було окуповане білополяками. До Мурованих Куриловець прибув уповноважений і політвідділу 14-ї армії по організації Радянської влади у визволених районах .

Створили ревком. Він гуртував трудящих на боротьбу проти куркульських банд, здійснював мобілізацію військовозобов'язаних. Конфісковану поміщицьку землю було передано в користування селянам, для радгоспу виділили 150 десятин.

З 1 вересня 1920 року у чотирирічній трудовій школі почалося безплатне навчання дітей, відкрилися клуб, бібліотека, медичний пункт.

5 вересня у клубі відбулася волосна конференція трудящих. У резолюції, одностайно ухваленій конференцією, говорилось, що тільки Радянська влада послідовно захищає інтереси трудового народу, тому трудящі будуть за неї боротись до переможного кінця.

Ще раз жителі Мурованих Куриловець опинилися в окупації білопольських інтервентів і петлюрівців, але вже 12 листопада їх остаточно визволили частини 8-ої кавалерійської дивізії Червоного козацтва.

З кінця 1920 року Муровані Курилівці - волосний центр Ново-Ушицького повіту. Тоді тут було понад 4 тис. населення, тисяча дворів. Трудящі приступили до будівництва нового життя. 15 квітня 1921 року створено комуністичний осередок. У травні 1921 року відбулися перші вибори   Мурованокуриловецької сільської ради, засновано КНС. У грудні 1922 року організовано комсомольський осередок.

Під керівництвом комуністів у цей період почали виникати різні форми кооперації. В 1921 році організували 3 трудові товариства: сільськогосподарська та 2 хліборобсько-тютюнові, було засновано трудову спілку вирощування цукрових буряків.

В 1923 році створюється Мурованокуриловецький район Могилів-Подільського округу. Муровані Курилівці стали районним центром 1924 року, тут налічувалося 5415 чоловік населення. Виникнення Мурованокуриловецького району сприяло дальшому піднесенню господарства, розвитку культури.

Почали з'являтися паростки соціалістичних форм господарювання. В липні 1923 року організували ТСОЗ «Трудовик». Господарство об'єднало 10 найбідніших селянських дворів. Вони мали в своєму розпорядженні 42 десятини угідь.

Чимало зробило для залучення трудящих до різних форм колективного господарювання ощаднопозикове промислово-кооперативне товариство, що виникло 1 серпня 1923 року і об'єднувало дрібні промислові артілі: кустарів, землеробів, виноградарів, тютюнників. Того ж року почали працювати дві промислові артілі - по вичинці шкіри та виробництву м'ясних продуктів. Успішно розвивався Мурованокуриловецький радгосп - зміцнювалась його економіка, поліпшувалася родючість полів, підвищувалась продуктивність тваринництва. На ланах появились сільськогосподарські машини. За перші роки свого існування радгосп перетворився на зразкове високо продуктивне господарство.

На досвіді радгоспу та перших   трудових   товариств найбільш свідома частина селян переконувалась у перевазі колективного господарювання. Згодом виникають ще ТСОЗи: 1925 року - «Праця»,   куди вступило 20 бідняцьких і середняцьких господарств, а в 1928

році - «Червоний повстанець», де об'єдналися 16 господарств.

Перші кроки будівництва соціалізму на селі робилися в умовах гострої класової боротьби. У 1924 - 1925 рр. навколо Мурованих Куриловець безчинствувала куркульська банда, вона готувала напад на районний центр. В її ліквідації поряд з населенням активну участь взяла частина особливого призначення.

З 1929 року в Мурованих Курилівцях було вже п'ять ТСОЗів, які об'єднували понад 150 селянських господарств. У серпні цього ж року ТСОЗи «Нове життя» і «Червоний партизан» злилися. Навесні 1930 року в 4 ТСОЗах налічувалося близько половини селянських господарств і всієї земельної площі. В 1930 році всі ТСОЗи перейшли на статут сільськогосподарської артілі. Почали діяти три колгоспи: ім. Ворошилова, «Переможець» та «16-річчя РСЧА». У 1934 році було колективізовано 85,5 % селянських господарств, що обробляли 90 % земельної площі.

Велику роботу щодо об'єднання селян у колгоспи проводили комуністи й комсомольці. Вони були закріплені за кутками. Найбільш   активними організаторами    перших колгоспів були комуністи Г.І. Мельник та О.Ф. Голдинський.

У справі організаційно-господарського зміцнення колгоспів та їх технічного обслуговування значну роль відіграла створена у 1932 році Мурованокуриловецька МТС.

З дальшим розвитком економічного життя удосконалювалася структура партійних органів: в 1933 році було створено при кущі колгоспів комуністичний осередок, який працював під керівництвом політвідділу Мурованокуриловецької МТС.

Великим лихом прохопився по Україні і нашому краї голодомор 1932-1933 років. Сталін і його оточення мали на меті зменшити чисельність українського народу, ослабити сили його опору.

Але влада розробила ще й інші винищення українського народу. Одним з них було винищення української культури, церкви, розправа з інтелігенцією.

Голодомор чорним крилом зачепив і наше селище. Людям довелося пройти зраду країни і близьких, злидні і постійний страх. Занадто багато випробувань випало на їхню долю.

Біля 300 чоловік селища - жертви небаченого в історії людської цивілізації голодомору.

Сходять в могилу останні очевидці цієї трагедії великого народу. Їх залишилось небагато в Мурованих Курилівцях. Це сильні духом люди, загартовані непосильною працею. Їх розповіді щиро правдиві, які освітлюють сторінки нашої історії.

В селищі встановлено пам'ятний знак безвинно загиблих людей - шестиметровий хрест, у його підніжжя гранітна брила з викарбуваними цифрами - 1933 р., над ними звисає гілочка калини.

Морок, страх і покірність стали володарями нашого краю.

Нове «планове» винищування українського народу проходило в 1937 році. Під приводом боротьби з ворогами народу так звані «трійки» без суду і слідства вирішували долю непокірних, часто за наклепом засуджували зовсім невинних до розстрілу або довготривалого заслання.

За роки довоєнних п'ятирічок зміцніла економіка колгоспів, зросли урожайність сільськогосподарських культур, поголів'я великої рогатої худоби. У Мурованих Курилівцях працювали водяний млин, олійниця. В колгоспах виросли кадри передовиків виробництва. Рільнича бригада Ф.А.Стороженка з колгоспу ім. Ворошилова виростила у 1939 році по 25 цнт. пшениці з га, стала учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки. На весь район славилась своїми успіхами трактористка Мурованокуриловецької МТС М.І. Лісова. Вона виконала у 1937 році своє виробниче завдання на 200 процентів.

У 1934 році став до ладу маслозавод, який виготовляв вершкове масло та інші молочні продукти. Підприємства живили струмом дві електростанції. Серед новобудов тих часів - двоповерхове приміщення середньої школи, бібліотека.

Багато уваги приділялося розвитку народної освіти, культури, охорони здоров'я. Завдяки вжитим заходам Мурованокуриловецька школа стала кращою у районі. При ній відкрили інтернат, для чого виділили 4 будинки, побудували 2майстерні, а також відкрили піонерський клуб. 1937 року у Мурованих Курилівцях були вже 2 школи, де здобували знання всі діти шкільного віку. Працювали рай сільбуд. 4 бібліотеки. Велике значення у вихованні трудящих мала районна газета «Шлях колективіста», яка почала виходити з червня 1931 року. Значно поліпшилося медичне обслуговування: спорудили новий пологовий будинок, амбулаторію. У 1935 році відкрили дитячий садок.

У червні 1941 року мирне життя порушив віроломний напад фашистських загарбників. На фронт пішли всі військовозобов'язані. Муровані Курилівці були окуповані фашистами 17 липня. В перші дні окупації загарбники створили тут концтабір, де катували радянських людей. Діти, старики й дорослі вмирали від знущань, голоду та різних хвороб. 21 серпня 1942 року фашисти вивели з табору 1,5 тис. радянських громадян за два кілометри від Мурованих Куриловець і всіх розстріляли. Всього фашистські кати знищили близько 3 тис. чоловік. Трудящі вели нещадну боротьбу проти гітлерівців - ховали хліб, ухилялись виконувати їхнінакази, їхати на роботи до Німеччини. Восени 1942 року створюється Мурованокуриловецька підпільна антифашистська організація. Активними учасниками були жителі Мурованих Куриловець Т.К. Марущак - агроном, К.І.Нікель - дружина інструктора райкому КП(б)У. За дорученням організації друкувалися антифашистські листівки.

В ніч з 10 на 11 листопада 1943 року група народних месників позрізала телеграфні стовпи, перервала лінію зв'язку між Мурованими Курилівцями і Новою Ушицею. 14 січня 1944 року було організовано партизанський загін під командуванням С.Ф.Фролова й комісара І.С. Наконечного.

Зброю до загону передали підпільники м. Могилів-Подільського. Нараховуючи у своїх рядах 57 чоловік, загін здійснив бойовий рейд на території Мурованокуриловецького, Копайгородського, Тульчинського та Яришівського районів Вінниччини, під час якого завдав ворогові великих втрат. У березні 1944 року загін об'єднався з частинами регулярної Радянської Армії, брав участь у звільненні села Іракліївки Яришівського району.

У другій половині березня 1944 року наступаючі війська Червоної Армії почали бої за Муровані Курилівці. Після запеклих боїв 25 березня війська 240-ї стрілецької дивізії 2-го Українського фронту під командуванням Героя Радянського Союзу полковника Т.Ф. Уманського визволили Муровані Курилівці від фашистських загарбників. Першими вступили сюди бійці, якими командував Герой Радянського Союзу майор Ф.Ф. Ванін.

На фронтах війни билися 600 жителів селища, 243 не повернулися в рідну домівку.

Жителі   Мурованих Куриловець свято шанують тих, хто віддав життя за їх визволення. 103 воїни-визволителі поховані в братській могилі. Споруджено меморіальний комплекс.

За 990 днів окупації фашистські загарбники завдали великої шкоди: 130 чоловік вивезли на каторгу до Німеччини, повністю зруйнували підприємства місцевої промисловості, електростанцію, будинки середньої школи, редакції, поліклініки, 175 житлових будівель, міст через річку Жван.

У вдячній пам'яті незабутнє ім'я уродженця с. Лучинця Г.Г. Бондаря. За успішне форсування Дніпра указом Президії Верховної ради СРСР від 23 жовтня 1943 р. командиру взводу 3-ї мінометної роти 957-го стрілецького полку Г.Г. Бондарю було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він загинув за визволення Польщі.

Бондар Георгій Герасимович Герой радянського Союзу

23 вересня 1944 р. такого ж звання удостоївся командир 3-го танкового батальйону 12-ї гвардійської танкової бригади, уродженець села Петримани Ф.І. Горенчук. До 1962 року він служив в армії. А пішовши у відставку, вів велику роботу по патріотичному вихованню молоді.

Горенчук Феодосій Іванович Герой Радянського Союзу

Серед тих, хто найбільше відзначився у битвах з ворогом - Явдокія Яківна Рачкевич із с. Наддністрянського - колишній комісар Таманського жіночого авіаційного полку нічних бомбардувальників. Вона з перших жінок, які закінчили військову академію. Про подвиги льотчиці цього полку розповідається в художньому фільмі "В небі - нічні відьми", де прототипом комісара наша землячка.

Рачкевич Явдокія Яківна комісар авіаполку, підполковник

Почався відбудовчий період, який був нелегким, не вистачало робочої сили, будівельних матеріалів, сільськогосподарських машин, насіння.

Навесні 1944 року поля обробляли переважно коровами, зерно сіяли вручну.
Після війни у Мурованих Курилівцях було два колгоспи: ім. Ворошилова та ім. Тимошенка. В кінці 1957 року вони об'єдналися в одне господарство ім. Н. Крупської, яке в грудні 1962 року злилося з сусідньою артіллю «Росія» с. Вербовець.

У 1956 році Муровані Курилівці  віднесено до категорії селищ міського типу, що сприяло дальшому розвитку господарства, піднесенню культури. За роки семирічки селище перетворилося на один з центрів харчової промисловості на Вінниччині.

Колектив маслозаводу 1968 року достроково виконав річний план, виробив 5,8 тис. цнт. масла вищого й першого сортів.

Популярністю користується продукція мінеральних вод «Регіна». Своїми лікувальними якостями вона не поступається перед Березовськими та Трускавецькими водами. Її джерела і цілющі властивості були відомі ще до революції, навіть у незначній кількості вода вивозилася до європейських країн.

У 1969 році розпочато будівництво нового підприємства мінеральної води недалеко від джерела,  розташованого за 7км від Мурованих Куриловець.

Крім підприємств харчової промисловості, у селищі працюють і ряд інших -районне об'єднання «Сільгосптехніки», «Міжколгоспбуд», комбікормовий завод. «Міжколгоспбуд» спорудив пилоцех, столярну, деревообробну, черепичну майстерні, цегельний завод.

Дедалі поліпшується справа народної освіти. У 1968-1969 навчальному році в середній школі навчалося 855 учнів, працювало 47 вчителів. За педагогічну майстерність і громадську роботу вчителям Л.К. Заболотній та П.Є. Лавриненку присвоєно звання заслуженого вчителя Української PCP.

У селищі працювала школа робітничої молоді, районна середня школа, школа-інтернат санаторного типу, відкрито музичну школу.

Кінець XX сторіччя по своєму вплинув на Муровані Курилівці. Поступово містечко виходить на новий етап свого розвитку.

Розгорнулося будівництво великих масивів житлових будинків.

На цей період припадає відкриття районної лікарні, районного будинку культури «Жовтень», загальноосвітньої школи №1, кінотеатру «Ювілейний» та ряд будівель соціально-економічного призначення.

На початку XXI сторіччя, попри всі економічні негаразди, селище Муровані Курилівці живе і розвивається.

Житлові будинки по вул.. Леніна

Вагоме місце в розвитку економіки займають промислові підприємства. До числа провідних підприємств галузі входять Мурованокуриловецький молочний завод ВАТ «Вінницямолоко», ВАТ «Мурованокуриловецький завод мінеральної води «Регіна», споживче товариство «Шанс», TOB «Будматеріали», TOB «Анод» і TOB «Райдрукарня».

Мурованокуриловеччина  - розвинена  структура  освітніх,  медичних  та культурних закладів.

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1

В селищі функціонує 2 загальноосвітніх школи та школа-інтернат, де навчаються 1146 учнів, діє одна юнацько-спортивна школа, Центр позашкільної роботі з дітьми та підлітками, школа естетичного виховання.

Мур-Куриловецька школа-інтернат Архітектурна пам'ятка Початку XIX ст.

Медичне обслуговування населення здійснює центральна районна лікарня, де працюють 46 лікарів та 137 медсестер, фельдшерів, лаборантів.

До послуг населення районний будинок культури «Жовтень», де стало традицією проведення фольклорних народних свят, тематичних вечорів, обрядових свят. Двом колективам «Жартівниця» та «Горлиця» присвоєно звання «Народний».

Районний будинок культури "Жовтень"

Функціонують центральна районна бібліотека та районна бібліотека для дітей. Послугами центральної бібліотеки користується 2580 користувачів.

При центральній бібліотеці діють молодіжний клуб правових знань «Молодь і право» та літературно-мистецьке об'єднання «Джерело».

Є здобутки в галузі фізичної культури і спорту. Наші спортсмени - неодноразові переможці обласних, Всеукраїнських змагань з боротьби «Дзюдо».

Мурованокуриловеччина пишається майстром спорту В.І. Морозом - багаторазовим чемпіоном України, дворазовим чемпіоном колишнього Радянського Союзу, чемпіоном світу 1992 року з літнього поліатлону.

Для занять фізичною культурою і спортом в селищі діє стадіон. Побудовано спортивний майданчик із штучним покриттям. Тут можна буде проводити спортивні ігри з міні-футболу, волейболу, тенісу та ряду інших видів спорту.

Працювати, допомагати людям, підтримувати їх - таке завдання сьогодні стоїть перед керівництвом Мурованокуриловецької адміністрації.

Із березня 2005 року Мурованокуриловецьку районну державну адміністрацію очолював Володимир Артемович Ревуцький. За досвід і професіоналізм у гуманітарній сфері нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти України, лауреат премії Вінницької обласної державної адміністрації «За досягнення у гуманітарній діяльності». В 2006 році Володимира Ревуцького прийнято до Національної спілки журналістів України.

І сьогодні Володимир Артемович докладає максимум зусиль для розвитку району, старається зробити все, щоб люди були забезпечені роботою, заробляли на гідне життя і відчували себе соціально захищеними.

Із квітня 2006 року селищним головою обрана Цибульська Галина Миколаївна. Найбільша її мрія - зробити Муровані Курилівці зразковим селищем, щоб гості, які до нас приїжджають, милувалися його спорудами, зеленими заквітчаними вулицями і скверами.

У XXI сторіччі розвиток Мурованих Куриловець залежатиме від унікальних багатств надр його околиць - це давно відома прекрасна лікувальна вода «Регіна», яка  вважається  візитною  карткою  Вінниччини  і  славиться  своїми  чудо-властивостями. Ті, хто її пив, обов'язково відчули оновлення сил та здоров'я, а також зрозуміли, що це безцінний подарунок природи.

У XXI сторіччі розвиток Мурованих Куриловець залежатиме від унікальних багатств надр його околиць - це давно відома прекрасна лікувальна вода «Регіна», яка  вважається  візитною  карткою  Вінниччини  і  славиться  своїми  чудо-властивостями. Ті, хто її пив, обов'язково відчули оновлення сил та здоров'я, а також зрозуміли, що це безцінний подарунок природи.

На сьогоднішній день на підприємстві працюють дві лінії розливу - Барського виробництва та польського. Реалізується вода поки що в межах України.

Введено в експлуатацію нову лінію по випуску мінеральної води. Комплектацію та монтаж обладнання виконувала відома австрійська фірма «Kosme».

Нова лінія - це відчутний крок підприємства до європейських стандартів, що в свою чергу дасть можливість зробити мінеральну воду "Регіна" відомою не лише в межах нашої держави, а й за кордоном.

Проекту "Біодизель" розробленому науково-виробничим об'єднанням "Біоресурс", що створений при Вінницькому технічному університеті, судилась краща доля.

Його впроваджено у виробництво, тобто до отримання готового біопального, з ріпакової олії. В Мурованокуриловецькому TOB "МТС "Агромаш", вперше в області, отримано власне біопальне. Процес його виробництва вдосконалюється.

На північний захід від Мурованих Куриловець біля с. Бахтин розвідали унікальне і поки що єдине в Україні родовище флюоритів - один із найкрасивіших мінералів земної кори. Але основна цінність флюориту в іншому. За хімічним складом - це фтористий кальцій зі вмістом цінного компонента - фтору (49%).

Уведення в дію Бахтинського гірничо-збагачувального комбінату дасть значний імпульс у розвитку не тільки Мурованокуриловецького району, а й Вінниччини загалом. За даними геологічних розвідок, прогнозовані ресурси флюоритових руд бахтинського типу становлять 110 млн. тонн. Є тут і руди флюорит-поліметалевого складу з вмістом свинцю і цинку (3-4%). Прогнозовані ресурси цих руд -11,8 млн. тонн.

В околицях села Жван давно відомі промислові запаси флюоритів, з яких можна виготовляти мінеральні добрива. Родовище планується розробляти підземним способом.

Як бачимо, Муровані Курилівці мають майбутнє, і воно залежатиме від вдалого, розумного поєднання державних та місцевих потреб. А люди тут гарні, розумні, працьовиті, які люблять своє містечко, свій рідний край, які своїми зусиллями та плідною працею побудують прекрасне майбутнє, які впишуть гідні сторінки в історію Мурованокуриловеччини.

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ