Давно це діялось. Понад п'ять століть тому. В ті далекі часи Україна, зокрема, Поділля та територія нашого району знаходиться у залежності від Литви і Польщі.

Посилюється феодальний гніт, особливо національний і релігійний, процес закріпачення основної маси населення - селянства.

Збільшується кількість днів панщини (два і більше), податки натурою (зерно, мед, хутро) і грішми.

Не припиняються напади татар. Все це змушує селян постійно міняти місця перебування.

В кінці XV століття на Україні й на Поділлі формується козацтво. Козаки були насамперед оборонцями батьківщини, боролися з наїздами татар і турків. Укозацьких загонах шукали волі всі, хто не хотів терпіти кріпацького ярма.

Козаки боролися разом з селянами і проти кріпосницького гноблення.

Потужне народне повстання восени 1492 року під проводом Мухи охопило й Поділля. До повстання приєднались місцеві селяни, запалали маєтки феодалів і шляхти.

Саме в цей період легендарний наш пращур за переказами козак Чурило спорудив на високому березі річки Жван перше житло, а в 1493 році, як значиться в писемних джерелах, таких будівель було вже 9.

З північного заходу поселення було захищене стрімкими берегами річки, а з інших боків - дрімучим лісом.

У 1565 році жителі Мурованих Куриловець потрапили у кріпосну залежність від феодала Поляновського. Кріпаки відбували непосильну панщину, зводили навколо села оборонні споруди. У другій половині XVII ст смт. Муровані Курилівці стали досить укріпленим населеним пунктом. Жителі селища були свідками і учасниками визвольної війни українського народу проти іноземного поневолення (1648-1654 pp.) під керівництвом Богдана Хмельницького.

На Поділлі діяли видатні його сподвижники - Максим Кривоніс, Іван Богун, Данило Нечай.

Визвольна війна українського народу привела до возз'єднання Лівобережної України і Києва з Росією, до послаблення феодального гніту.

Правобережна Україна, в тому числі і наш край, згідно договору залишився під владою Польщі.

Влітку 1672 року на Поділля вторглися турецько-татарські війська. Становище населення нашого краю ще більше погіршало. Тривали постійні грабежі. Сотні молодих людей, забирали в ясир (полон) і гнали в Туреччину, а там продавали в рабство.

Турецьке панування було нестерпно жорстким. Чисельні ватаги татарських головорізів нападали на поселення і нещадно грабували, руйнували і палили їх.

За роки турецького ira наш край, як і все Поділля, перетворилися в суцільні руїни. Це був найтяжчий період для нашого краю. Він обезлюднів, занепали ремесло, торгівля, сільське господарство. Недарма цей період в історії України назвали «Руїна».

В  1699 р. закінчилось панування Туреччини на Поділлі. Засилля польських феодалів і шляхти, національний гніт, намагання скатоличити місцеве населення супроводжувались впродовж майже всього XVIII століття.

І все ж в цей час стає помітним деяке піднесення господарства краю. У 1775 році Муровані Курилівці стали містечком з правом влаштувати два ярмарки на місяць.

Наприкінці XVIII ст. Муровані Курилівці прибрали до своїх рук шляхтичі Косаківські. Після возз'єднання Правобережної України з Росією (1793 р.) власниця маєтку графиня Катаріна Косаківська відмовилась присягнути на вірність Катерині II. Її маєток конфіскували й передали поміщикові О.Комару.

У 1842 році став до ладу цукровий завод, де працювала сільська біднота, що терпіла гніт не тільки від поміщика, а й від орендаря-капіталіста. Однак більшість населення Мурованих Куриловець у ті часи займалася землеробством, садівництвом. Садоводи славились вирощуванням високоякісних сортів яблук і груш. Частина жителів працювала на різних будовах містечка, займалась ткацтвом, кравецтвом, шевством, гончарством. Через містечко проходив поштовий тракт Могилів - Нова Ушиця - Кам'янець-Подільський, у містечку діяла поштова станція.

В кінці XVIII на початку XIX ст. у Мурованих Курилівцях руками кріпаків, народних умільців зведено розкішний поміщицький палац, закладено парк фруктових та декоративних дерев, насаджено тополеві алеї по обидва боки дороги, споруджено кам'яний міст через річку Жван. Все ще робили кріпаки, які злидарювали.

В містечку не було жодної школи, медичного закладу. Зате активно діяли дві церкви.

З 1861 року Муровані Курилівці стали центром Мурованокуриловецької волості Ушицького повіту. В 1865 році тут проживало 2549 чоловік, було 326 дворів. В цей же час було скасоване кріпосне право.

За своє «звільнення» вони мали внести великий викуп - протягом 49 років щорічно виплачували по 3724 крб, що втроє перевищувало тодішні ринкові ціни на землю. їм відводили найгірші землі, розташовані далеко від села, позбавлені лісу, водопоїв, пасовиськ.

Наявність цукрового заводу та інших промислових підприємств певною мірою позначилася на розвитку освіти. В 1861 році у Мурованих Курилівцях відкрито парафіяльну школу, а в 1863 році - однокласне народне училище. В 1889 році в ньому вчилися під наглядом одного вчителя та попа 104 учні. На утримання училища уряд відпускав лише 196 крб. на рік.

Трохи пізніше, у 1898 році, відкрито церковно-приходську школу грамоти для дівчаток.

Щодо старих приходських церков, то відомо лише про ту, яка передувала сьогоднішньому храмові. Вона була дерев'яна, трикупольна, з окремою дзвіницею. Рік її побудови, 1781, зазначений над дверима, але закладена вона набагато раніше і будувалась довго.

У 1885 р. церква була розібрана, а її матеріал використали на побудову нової. Будівництво нової церкви на кошти прихожан, казни і поміщиків Комара та Чихачова закінчено в 1889 р. Вона була кам'яна, разом із дзвіницею, п'ятикупольна, з великою кількістю зовнішніх архітектурних прикрас. Вартість будівництва тоді складала 26000 крб., освячена на честь Різдва Святої Богородиці. Іконостас одноярусний, позолочений, з іконами візантійського мистецтва. У ній знаходилася цінна ікона Тихвінської Божої Матері, пожертвувана поміщицею Чихачовою.

Для підготовки спеціалістів нижчої кваліфікації у галузі сільського господарства та промислово-кустарного виробництва у Мурованих Курилівцях 1899 року відкрито сільську ремісницьку навчальну майстерню з 3-річним строком навчання. У школах здобували освіту переважно синки й дочки заможних батьків. Діти бідняків через нестатки не мали можливості вчитися, вони залишалися неписьменними.

На кінець XIX ст. у Мурованих Курилівцях працювали механічна та міднеплавильна майстерні, три водяні млини. В містечку було 120 ремісників.

В 1910 році в Мурованих Курилівцях проживало 4730 мешканців. Більшість із них займалися хліборобством, ремісництвом. Чимало жителів працювало на промислових підприємствах, з них 510 - на цукровому заводі. У містечку діяв православний собор, 8 єврейських молитовних будинків, 16 крамничок.

Муровані Курилівці поступово відбудовувались.

В пореформені часи у Мурованих Курилівцях відбувається інтенсивний процес розташування селян. Із загальної кількості 4 тис. десятин землі близько З тис. належало поміщикові, церкві та місцевим багатіям.

Тим часом зростало число безземельних і малоземельних господарств. 75% загальної кількості дворів або не мали землі, або ж користувалися невеликими ділянками. Нестача землі була головною причиною того, що селяни орендували або купували її у поміщика. Не маючи можливості своєчасно сплачувати борги, вони розорялись, а їхні наділи привласнювали. (Під час першої російської буржуазно-демократичної революції трудящі Мурованих Куриловець активно боролися проти експлуататорів.

27-28 травня 1905 року сезонні робітники на цукровому заводі припинили роботу вимагаючи підвищити заробітну плату. Страйк проходив організовано. Поміщик Чихачов викликав загін поліції. Страйкарів топтали кіньми, били нагаями, а 7 організаторів цього виступу було заарештовано й кинуто до в'язниці.

У серпні того ж року серед жителів розповсюджувалися революційні листівки, прокламації із закликом боротися проти класових ворогів.

У тяжких умовах реакції трудящі Мурованих Куриловець продовжували боротьбу. 27 травня 1908 року, озброївшись кийками та палицями, селяни самочинно пасли свою худобу на поміщицькій землі. 5 червня цього ж року багатьох селян заарештували і кинули до в'язниці.

На    дуже низькому рівні було медичне обслуговування трудящих. Медичний пункт, де працювали один фельдшер та санітарка, був розрахований лише на робітників і службовців цукрового заводу. Решта жителів   містечка лишалася без будь-якої медичної допомоги.

До революції у Мурованих Курилівцях було лише дві невеликі крамнички, в яких жителі могли купувати гас, сіль, хомути, дьоготь та інколи - ситець і хустки.

У період підготовки Великої Жовтневої соціалістичної революції трудящі не раз виступали проти експлуататорів. Вони боролися за землю, за кращі умови праці. В серпні 1917 року відбувся виступ трудівників цукрового заводу, які вимагали від адміністрації підвищення заробітної плати. Поміщик викликав поліцію, учасників виступу було покарано.

Звістка про жовтневий більшовицький переворот у Петербурзі дійшла до Мурованих Куриловець у листопаді 1917 року. У грудні відбувся мітинг, на якому до присутніх звернувся з промовою представник 80-ої армії. Він говорив про перемогу збройного повстання у Петрограді та утворення Радянського уряду. Промовець повідомив, що робітничо-селянський уряд ухвалив передати всю землю селянам, припинити імперіалістичну війну.

Радянську владу в Мурованих Курилівцях проголошено в лютому 1918 року. Створений революційний комітет очолив місцевий житель В.І. Кампанський. Почалося будівництво нового життя.

Проте Радянська влада проіснувала недовго.

У березні 1918 року Муровані Курилівці окупували австро-німецькі загарбники. Вони жорстоко знущалися з радянських людей, а в травні вбили В.І. Кампанського. Під час його похорону відбувся мітинг, учасники якого співали «Марсельєзу». Трудящі вели активну боротьбу проти окупантів. Під керівництвом представника губернської підпільної більшовицької організації Гоголя у серпні 1918 року в Мурованих Курилівцях організували партизанський загін.

Народні месники нападали на німецькі гарнізони, гетьманські війська, що охороняли поміщицькі маєтки, робили наскоки на окремі ділянки залізниць, перешкоджали окупантам вивозити хліб, худобу та інше народне добро в Німеччину. Особливо відзначався у цих боях місцевий селянин А.Тихолаз.

Він проводив агітаційну роботу серед селян, закликав трудящих до збройної  боротьби. Окупантам вдалося схопити відважного революціонера і стратили його.

Коли з України вигнали австро-німецьких окупантів, владу в Мурованих Курилівцях захопили ставленики петлюрівської директорії. У січні 1919 року під керівництвом місцевого селянина С.К. Буркатого було створено підпільну бойову групу з 12 чоловік. Вона вела боротьбу проти петлюрівців, нападала на окремі військові з'єднання націоналістів, що відступали під натиском Червоної Армії.

За активною допомогою загону на початку квітня 1919 року частини Червоної Армії визволили Муровані Курилівці від петлюрівських банд. Відновилася Радянська влада. Проте через кілька місяців до населеного пункту знову вдерлися петлюрівці.

В кінці березня 1920 року війська 14-ої радянської армії визволили Муровані Курилівці від ворога.

З травня по липень та з жовтня по 12 листопада 1920 року містечко було окуповане білополяками. До Мурованих Куриловець прибув уповноважений і політвідділу 14-ї армії по організації Радянської влади у визволених районах .

Створили ревком. Він гуртував трудящих на боротьбу проти куркульських банд, здійснював мобілізацію військовозобов'язаних. Конфісковану поміщицьку землю було передано в користування селянам, для радгоспу виділили 150 десятин.

З 1 вересня 1920 року у чотирирічній трудовій школі почалося безплатне навчання дітей, відкрилися клуб, бібліотека, медичний пункт.

5 вересня у клубі відбулася волосна конференція трудящих. У резолюції, одностайно ухваленій конференцією, говорилось, що тільки Радянська влада послідовно захищає інтереси трудового народу, тому трудящі будуть за неї боротись до переможного кінця.

Ще раз жителі Мурованих Куриловець опинилися в окупації білопольських інтервентів і петлюрівців, але вже 12 листопада їх остаточно визволили частини 8-ої кавалерійської дивізії Червоного козацтва.

З кінця 1920 року Муровані Курилівці - волосний центр Ново-Ушицького повіту. Тоді тут було понад 4 тис. населення, тисяча дворів. Трудящі приступили до будівництва нового життя. 15 квітня 1921 року створено комуністичний осередок. У травні 1921 року відбулися перші вибори   Мурованокуриловецької сільської ради, засновано КНС. У грудні 1922 року організовано комсомольський осередок.

Під керівництвом комуністів у цей період почали виникати різні форми кооперації. В 1921 році організували 3 трудові товариства: сільськогосподарська та 2 хліборобсько-тютюнові, було засновано трудову спілку вирощування цукрових буряків.

В 1923 році створюється Мурованокуриловецький район Могилів-Подільського округу. Муровані Курилівці стали районним центром 1924 року, тут налічувалося 5415 чоловік населення. Виникнення Мурованокуриловецького району сприяло дальшому піднесенню господарства, розвитку культури.

Почали з'являтися паростки соціалістичних форм господарювання. В липні 1923 року організували ТСОЗ «Трудовик». Господарство об'єднало 10 найбідніших селянських дворів. Вони мали в своєму розпорядженні 42 десятини угідь.

Чимало зробило для залучення трудящих до різних форм колективного господарювання ощаднопозикове промислово-кооперативне товариство, що виникло 1 серпня 1923 року і об'єднувало дрібні промислові артілі: кустарів, землеробів, виноградарів, тютюнників. Того ж року почали працювати дві промислові артілі - по вичинці шкіри та виробництву м'ясних продуктів. Успішно розвивався Мурованокуриловецький радгосп - зміцнювалась його економіка, поліпшувалася родючість полів, підвищувалась продуктивність тваринництва. На ланах появились сільськогосподарські машини. За перші роки свого існування радгосп перетворився на зразкове високо продуктивне господарство.

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ