21 вересня – особлива дата для мурованокурилівчан, адже всією територіальною громадою святкуємо День селища і престольне свято Різдва Пресвятої Богородиці. Як годиться, напередодні свята підбиваємо підсумки, аналізуємо прожите за рік, плануємо майбутнє. Про те, з якими здобутками та перспективами зустрічатимемо свято в цьому році ведемо розмову із Мурованокуриловецьким селищним головою Галиною Миколаївною ЦИБУЛЬСЬКОЮ:
– Як завжди, свято зустрічатимемо в гарному та бойовому настрої. Не скаржимось на економічну кризу та фінансові негаразди – просто робимо все можливе, щоб покращити благоустрій нашого селища та життя його мешканців.
Енергетика світу стрімко змінюється. Нафта, звичайно, залишається поки що головним гравцем на паливному ринку, та чи надовго? Якщо зростання цін триватиме нинішніми темпами, то вже через п’ять-десять років чимало споживачів муситимуть поставити свої автомобілі на прикіл. Крім того, зрозуміло і те, що нафтопродуктів нам вистачить не більш як на 30—40 років. Стосовно двигунів внутрішнього згорання однією з можливих альтернатив традиційному паливу може стати біодизельне. Тим більше що ідея одержання біопалива з рослинної сировини була озвучена ще Рудольфом Дизелем, німецьким винахідником однойменного двигуна. У 1900 році він навіть продемонстрував двигун, який працював на пальному з арахісової олії.
Ніхто ще у старовинному подільському селі Виноградне не зважувався на таке. Віктор Ремський на подвір’ї своєї матері Марії Павлівни пробив артезіанську свердловину завглибшки 96 метрів! Крізь вапняково-кремнієву товщу вода пішла до людей на кутку, який називають у Виноградному Горбами.
«Б’ємо ноги до Джусового джерела...»
– Я ТУТ у невістках уже 35 років, а родом із Тульчинського району, – розповідає Марія Ремська. – Тяжко й страшно було звикати до нестачі води, до рахунку її навіть на краплини. Раніше і на гадку не спадало, що серед такої навколишньої краси будемо мучитися спрагою або бити ноги до Джусового джерела...
Мені до того джерела спускатись у ярок метрів сто п’ятдесят, а бабі Насті Грохольській — добрих півкілометра. А ще ж дорога назад з повною тарою. Справжня каторга, і не лише для літніх людей. І повсякчасний острах — не дай, Боже, розлити кварту води. А якщо трапиться пожежа?..
Подружжя Степана Тимофійовича та Степаниди Іванівни Цимбалюків у Долинянах знають всі. Не так давно вони відзначили «діамантовий» ювілей подружнього життя – шістдесят років тому поєдналися їхні долі. Прожили цей час у мирі та злагоді, виховали дочку і сина, радіють п’ятьом онукам і трьом правнукам. Вони можуть пишатися пройденим життєвим шляхом, бо наперекір всім труднощам зберегли один до одного найкращі почуття.
17-05-23
17-03-22