Так треба
Пітер Паркер
Дивлячись через вікно на вулицю, помічаю, що не можу відірвати очей від заворожуючого дрібного дощу.
Холодний ранок, мокрий асфальт, люди поспішають у справах. Хтось встигає, а хтось, як завжди, ніколи не запізнюється.
Ховаючись під парасолькою молода мама веде за руку маленьку дівчинку, якій, мабуть і все одно, куди її ведуть, тому що зараз вона більше нагадує зомбі, який ще спить. Рухаються тільки ноги, не оминаючи калюжі та розбитих ям на асфальті, що ремонтували ще в часи дитинства її батьків. І якби не тягнули за руку, то так і стояла би на місці. Не має значення, куди потрібно йти – так треба.
АВТОРСЬКІ СТОРІНКИ
Не вгамується попівська рать...
Все не вгамується попівська рать, Все світом хоче керувать. З усіх шпаринок виглядають. І мов таргани виповзають.
Детальніше...Не ангелы, а профессионалы...
Случилось это в далёких 90. Только что развалилась великая империя, но люди продолжали жить по-старому, но всё больше по инерции. Был чудный майский день, пятница, конец рабочей недели. Я прошёл два квартала...
Детальніше...Тарасу Шевченку
Де взявся тут могутній дубе, Посеред степу, вітру й пустоти? І подорожній прохолоди не забуде, І силу старця, духу для мети.
Детальніше...Чужі серед своїх
Як швидко можна спаплюжити хорошу справу! У Вінниці почала працювати нова поліція, але її керівником призначили сепаратиста з Криму Шевцова! В людей нуль довір'я до цієї людини. Як поліція збирається працювати? Як...
Детальніше...Полёт Карлсона
Сегодня я вышел за хату... По делу конечно... И увидел, как над соседней улицей пролетает Карлсон. Сначала я подумал, что летит ангел. У него были большие слегка потрёпанные белые крылья. Но...
Детальніше...АВТОРИ
ВСІ НОВИНИ
17-05-23
Увага! Трудовий архів переїхав
17-03-22