Так треба
Пітер Паркер
Дивлячись через вікно на вулицю, помічаю, що не можу відірвати очей від заворожуючого дрібного дощу.
Холодний ранок, мокрий асфальт, люди поспішають у справах. Хтось встигає, а хтось, як завжди, ніколи не запізнюється.
Ховаючись під парасолькою молода мама веде за руку маленьку дівчинку, якій, мабуть і все одно, куди її ведуть, тому що зараз вона більше нагадує зомбі, який ще спить. Рухаються тільки ноги, не оминаючи калюжі та розбитих ям на асфальті, що ремонтували ще в часи дитинства її батьків. І якби не тягнули за руку, то так і стояла би на місці. Не має значення, куди потрібно йти – так треба.
АВТОРСЬКІ СТОРІНКИ
Примари
Темна ніч опустилась на землю. Промінь сонця за обрієм згас. Чорні тіні піднялись із бездни. Це напевно прийшов їхній час. Закрутили лихі хороводи. Жертва з катом танцюють разом.З берегів розлились темні...
Детальніше...Земля батьків
Хотів написати ще деякі доповнення до вірша, але, здається, там і так все зрозуміло. Єдиного бажаю, роблячи свій вибір, міцно затуляйте вуха і широко відкривайте очі.
Детальніше...Горіла свічка у вікні
Горіла свічка у вікні,Прощальним полум’ям палала.Нестерпні спогади сумні.Страждальним душам Поминки справляла.
Детальніше...Хто ти???
Ці рядки важко буде зрозуміти тим, хто ніколи не жив в СРСР. Проте, для думаючих і бажаючих розібратися в нашій історії, завжди можна знайти відповіді на поставлені власні запитання. А тим, хто мав...
Детальніше...Полёт Карлсона
Сегодня я вышел за хату... По делу конечно... И увидел, как над соседней улицей пролетает Карлсон. Сначала я подумал, что летит ангел. У него были большие слегка потрёпанные белые крылья. Но...
Детальніше...АВТОРИ
ВСІ НОВИНИ
17-05-23
Увага! Трудовий архів переїхав
17-03-22