Кіборгам

Автор: Сергій Категорія: Козак Анатолій Створено: Неділя, 29 січня 2017, 18:24

Він падав і відходив тихо.
Холодний камінь, скроплена земля.
Безмежна туга у очах і спокій.
Далеко у безпеці вся сім’я.

Господар лісу, гір і полонини
Спокійно жив і клопоту не мав.
Вухатого приносив для гостини,
Козу у хащах темних полював.

Не нахабнів, не ліз в кошари,
Бувало, все ж бешкетував.
Дурну вівцю відсталу від отари
За тупість, необачність задирав.

Шляхетний був, умів достойно жити.
Його це край, його поля.
Сім’ї й природі вмів служити.
Під небом синім є одна земля.

Зайшли чужі, нахабні і підступні.
Роздерли пів отари, пару псів,
Кобилу молоду порвали в купі
І розважались кожен як хотів.

Зробивши чорну справу хижа зграя,
Заплутуючи, йдучи слід у слід,
Від вчиненого шабашу втікая
На другий берег перейшли у брід.

А козлопаси правди не шукали,
Чи не хотіли знати злочин чий.
Привели найманців охочих до розправи
З тренованими псами на відбій.

Тікав, петляв і вів подалі
Від вовченят, вовчиці, від сім’ї.
Під скелею став на поляні,
Прикрили спину валуни міцні.

Догнали і навпроти стали псини.
Брехливі і слиняві виставили язики.
З шипами гострими на шиях шини,
На грудях металеві ярлики.

В передчутті легкої перемоги,
До ворога без шани в боротьбі
І не чекаючи загоничів підмоги
Хотіли сірого здолати в самоті.

Бездумні зоопаркові тварини.
Він воїн на своїй землі!
Втрачати нічого, за ним родини
І Вічна слава, і безсмертні дні.

Накинулись немов гієни дикі.
Не з тим зв’язалися, не ваша кров.
Рвав по одному, скиглили дволикі,
І падав, і кусався, підіймався знов.

Немов сліпець, кров заливала очі,
Своя, чужа збиралася в потік.
Здалося день зробив дарунок ночі.
Ніхто з нападників не втік.

Нерівний бій, навала і навала.
Здригався степ від жаху боротьби.
Такої мужності гора не знала
І несли славу у світи річки.

Вгризався в землю, вибігав на скали,
Вже звідти нечисть люто виглядав.
Стрибок у низ і падають шакали.
Так без кінця, та постріл пролунав.

Принишкло все і стало тихо-тихо.
Своє тепло віддала би земля
Щоб билось серце воїна на лихо
Всій нечисті і близькій, і здаля.

Десь там, у хащах під сосною,
Росте ще трійко молодих вовків.
А з ними пам’ять, жага бою
За волю на святій землі батьків.

 

02.09.2016.

Додати коментар


Захисний код
Оновити