Коли я бачу зграї думок, що кольоровими птахами злітають у небо, я розумію хто відпускає їх...
Іноді мені здається, що я розумію птахів. Та частіше я помиляюся...
Козак Анатолій
Василь СИМОНЕНКО. * * * Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде.
Це все колись,недавно, та було. Роки, легенди в пам’яті постали. Дитинство наше на землі пройшло Де за свободу завжди воювали.
Відправив службу, калиту зібрав,Не бідно, можна так служити.Прихід багатий, ціни сам верстав,В заможній пастві добре жити.
Горіла свічка у вікні,Прощальним полум’ям палала.Нестерпні спогади сумні.Страждальним душам Поминки справляла.
Небесній сотні присвячується. Величні духом, вбиті та не мертві. Були ви перші хто життя віддав. Тут смерть собі нарахувала жертви. Потік людської крові і її злякав.