Ми­ну­лої п’ят­ни­ці у ра­йон­но­му центрі від­бу­лось уро­чи­с­те вша­ну­ван­ня на­ших зе­м­ля­ків во­ї­нів- аф­га­н­ців з на­го­ди 20-ї рі­ч­ни­ці ви­ве­ден­ня військ ко­ли­ш­ньо­го СРСР з Ре­с­пу­б­лі­ки Аф­га­ні­с­тан.

Ко­ли­ш­ні во­ї­ни по­кла­ли кві­ти до Па­м’я­т­но­го зна­ка, а по­тім зі­бра­лись у ра­йон­но­му бу­ди­н­ку куль­ту­ри. Пе­ред ни­ми  ви­сту­пи­ли за­сту­п­ник го­ло­ви  рай­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції Н.О. Ка­мін­сь­ка, за­сту­п­ник го­ло­ви ра­йон­ної ра­ди І.П. Над­ке­р­ни­ч­ний. Сло­во та­кож взяв жи­тель Му­ро­ва­них Ку­ри­ло­вець І.­А. Ша­ла­май, син яко­го Оле­к­сандр слу­жив офі­це­ром в Аф­га­ні­с­та­ні.

Ке­рі­в­ник апа­ра­ту  рай­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції С.В. Ла­дан за­чи­тав роз­по­ря­джен­ня го­ло­ви  рай­де­р­жа­д­мі­ні­с­т­ра­ції, згі­д­но яко­го гру­пу ко­ли­ш­ніх во­ї­нів-­аф­га­н­ців на­го­ро­дже­но гра­мо­та­ми. Зо­к­ре­ма, В.П. Іва­но­ва, В.П. Пу­зи­рея, М.В. Са­ра­н­чу­ка з Му­ро­ва­них Ку­ри­ло­вець, Л.М. Ка­баль­сь­ко­го з Ві­ль­ша­н­ки, С.В. Каль­я­но­ва з Мо­ро­зі­в­ки, М.А. Ло­пу­шан­сь­ко­го з Не­ме­р­чо­го.

Не­що­да­в­но жи­тель с. Ку­ра­ші­в­ці, ін­ва­лід І гру­пи Ве­ли­кої Ві­т­чи­з­ня­ної вій­ни, за­хи­с­ник бло­ка­д­но­го Ле­нін­гра­да Іван Ан­д­рі­йо­вич Бу­ле­га від­зна­чив сла­в­них 90 літ. Ли­ше ве­те­ра­но­ві, йо­го рі­д­ним та бли­зь­ким ві­до­мо, че­рез які скла­д­ні ви­про­бу­ван­ня прой­шов він у бу­ре­м­ні ро­ки Дру­гої сві­то­вої вій­ни. У пе­к­лі бло­ка­д­но­го Ле­нін­гра­да Іван Ан­д­рі­йо­вич втра­тив здо­ро­в’я, але збе­ріг лю­бов до жит­тя, лю­дя­ність і че­с­ність, з яки­ми про­жив всі на­сту­п­ні ро­ки. За­слу­жив він на ша­ну і по­ва­гу від од­но­се­ль­ців, лю­бов і тур­бо­ту від рі­д­них.

Самий злам десятиліть - кінець 70-х, початок 80-х років. Передові рубежі нашого соціалістичного табору - танковий полк в складі ГРВН. Місто Ордруф. Розквіт дідівщини, розгильдяйство командирів, міжнаціональна ворожнеча у всій своїй "красі". Товариш, спокійний та добродушний земляк з Мурованих Куриловець, що на Вінниччині, саме повернувся з відпустки - хоронив батька. Невдовзі, за якусь провину ротний поставив його "на тумбочку".

Краєвиди у Вінницькому Придністров’ї чарівні. За царя Гороха земля тут, певне, гойдалася так, що вздовж ріки утворилися гори. Звісно, не такі, як Карпати, але цілком достатні, щоб прикрасити довколишній світ. Отож якщо тутешня людина волею долі і полишить ці місця, то часточка її серця все одно зостанеться тут.