Земля батьків

Автор: Сергій Категорія: Козак Анатолій Створено: Четвер, 18 лютого 2016, 20:47

Хотів написати ще деякі доповнення до вірша, але, здається, там і так все зрозуміло. Єдиного бажаю, роблячи свій вибір, міцно затуляйте вуха і широко відкривайте очі.

 

Земля батьків, дідів, мого народу.
Кровою кроплена із глибини віків.
Багато зрадників ти бачила від роду.
Останні наймерзенніші серед усіх часів.

Князьки місцеві й рангом значно вищім
Країну ладні були здати і народ.
Орди посланцям, варварам новітнім.
Щоб жити солодко, не знаючи турбот.

Сволота, що була роки при владі,
Я слова кращого знайти не зміг.
Себе любила на своїй посаді.
Свій гаманець, безкарність і батіг.

Ніколи ви не були слугами народу.
А безпринципність-особливий дар.
Правителів хвалити за винагороду.
Дивіз життя такий у холуїв- бездар.

Часи мінялись, хвилі революцій
Котилися країною уже не перший раз.
Всі криси по життю у нори забивались.
Як шанс з’являвся, виповзаючи щораз.

Це треба бути таким підлим і цинічним.
Країну в прірву кинувши, чужі життя.
До влади рватися у блоці опозишнім.
Там покидьки одні, достойні небуття.

А як всім тим, що знову їх обрали,
Обранці з присмаком в лице плюють.
Всіх помним , вони довго царювали.
Реваншу і братів російських ждуть.

Обравши їх, все знов піде по колу.
Вмирати за права людські не вам.
Життя віддати за майбутнє і свободу
Вже доведеться внукам і синам.

Хіба такої долі хочем для нащадків?
З корінням нечисть виривати, їхню суть.
Ці, що прийшли, ненабагато кращі.
Їх змінимо, а ті, без крові не підуть.

Різкі слова, важкі часи, розбиті долі.
У толерантність гратися не час.
Не маєм права жити в рабстві і неволі.
Нескореність і віра – це наш шанс.

 

Анатолій Козак

Додати коментар


Захисний код
Оновити