Багато джерел вказують на те, що місцевість, в якій розташоване містечко Муровані Курилівці, була здавна заселена людьми, - принаймні, з часів Трипільської культури.

Деякі дослідники вказували на існування у Курилівцях стін «циклопічної кладки», але це твердження необхідно вважати помилковим, оскільки натурні дослідження довели, що за таку приймали просто дуже cyxу  кладку XVI- XVII століття.

Виходячи з друкованих матеріалів, в самому містечку археологічні дослідження не проводились.

Щодо назви і виникнення села, а тепер містечко Муровані Курилівці зафіксовано легенду, згідно якої у цьому селі була резиденція легендарного роду Чурилів.

На даний час письмові джерела не дають можливості ані підтвердити, ані спростувати цю легенду.

Не безпосередньо цю легенду підтверджує розповсюдженість на Півдні Поділля назв населених пунктів, що походять від кореня «Чурило».

Датою заснування містечка прийнято вважати 1493 рік. Тоді воно називалося Чурилівцями - по імені першого поселенця козака Чурило.

Саме він спорудив на лівому березі річки Жван перше житло. З часом шляхом асиміляції, назва Чурилівці переросла в Курилівці.

Мурованими вони стали в XVI ст., коли на схилі річки Жван був зведений кам'яний замок, мурований з місцевого вапняку.

В «Реєстрі подимного воєводства Подільського» згадується населений пункт з такою назвою. Але оскільки існує ще кілька сіл з подібною назвою, важко стверджувати, що йдеться про Муровані Курилівці.

Документ, що датується 1553 роком, вже напевно стосується власне цих Куриловець, оскільки в ньому згадано навколишні села. Але, судячи з цього документу, Курилівці в цей час незначне і сильно спустошене село, що цим документом підтверджується у власності Георгія Язловецького. Те, що Курилівці були невеликим населеним пунктом, підтверджує також статистика XVI століття.

Лише з побудовою міцної фортеці і, можливо, замку, Курилівці стають значним населеним пунктом, про що згадується в 1659 році.

Письмових даних про замок і фортецю, фрагменти якої збережено досі, в процесі дослідження не виявлено. Відомо, що до розподілів Польщі власники маєтку Косаківські збудували на місці замку якусь житлову споруду, письмових даних про яку на жаль не виявлено.

У 1805 році граф С. Комар на місці старого замку спорудив новий палац у стилі бароко, було споруджено кам'яний міст через річку Жван.

А в 1814 році відомий   паркобудівничий   Д. Макклер заклав поряд з палацом розкішний пейзажний парк (саме палац і парк збереглися до нашого часу і прикрашають селище).

Макклер уміло використав унікальні природні дані Мурованокуриловецького ландшафту, проклав доріжки-алеї, зробив насадження, враховуючи великі природні скали.

На господарськім подвір'ї садиби виділяється будівля старої конюшні ( XVIII ст. ) з високим профільованим із тесаного каменя фронтоном і двома вікнами по обидві сторони дверей, оформлених поличками з невеликими кам'яними жіночими головами.

У 1849 р. у містечку, зафіксовано документами, пройшов надзвичайно сильний град, який наніс величезної шкоди фруктовим деревам маєтку.

При цьому мав, очевидно, сильно постраждати і парк, хоча прямих згадок про це документ не дає.

З документу 1855 р. відомо, що парк і палац прикрашали чотири гармати з часів наполеонівських війн.

До оздоби парку належала і так звана «кам'яна баба», яку було знайдено недалеко від містечка і встановлено в парку за наказом власника Н.М. Чихачова, який придбав маєток в 1868 році.

Н.М. Чихачов - російський військовий і громадський діяч, контр-адмірал, учасник російсько-турецької війни на Балканах, директор знаменитого товариства пароплавства і торгівлі на Чорному та Азовському морях, відомий дослідник Далекого Сходу.

Володів Чихачов містечком по 1917 р. За даними теперішніх орендарів колишнього палацу, після 1917 р. в приміщенні квартирувала прикордонна військова частина, а в 1939 р. палац, будівлі, що прилягають до нього, та парк було передано під школу-інтернат, яка знаходиться там й досі.

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ