Пам'ять недарма називають останньою опорою людини. Молодь над цим якось не задумується, а ось для 83-річної мешканки с.Вербовець, що у Мурованокуриловецькому районі, Соломії Остапович пам'ять має неабияку вагу.

Незадовго до 60-ї річниці Перемоги біля її хати зупинилася «Волга», з якої вийшла поважна жінка.

- Я тільки глянула, — каже Соломія Денисівна, — одразу впізнала Зоню Андрушко, з якою в Німеччині разом були. Вона трохи змінилась (авжеж, 60 літ минуло з часу, як не бачилися!), але обличчя таке ж, хіба чоло від пережитого зморшками помережене. Обнялись, поцілувались, розплакались, згадуючи минуле... Колись Зоня жила у сусідньому селі — Виноградному. А зараз — у Чернівецькій області. Тепер і прізвище у неї інше — Серідніцька.

Селянсько-фермерське господарство «Світанок» Василя Косаковського із с. Михайлівці Мурованокуриловецького району знають далеко за межами Вінниччини. Але не через високі врожаї та прирости. Славу «Світанку» принесли... шиншили. Так-так, пухнасті, схожі на кроленят, гризуни. Ті самі, шуби з хутра яких, в залежності від фасону, якості хутра, але у більшій мірі від натурального окрасу шкурки, коштують від 10 до 100 тисяч (!) доларів.

За іншими підрахунками, шуба може коштувати як наповнена золотом ванна.

Шалені гроші за парочку щуренят.

Він два роки викладатиме англійську в Мурованих Курилівцях.

- Українська мова — жах, — говорить американець Кріс Пауер про рівень своєї української і радіє, що можна поспілкуватися рідною англійською. — Я тут вже 7 місяців, а до цього ніколи не вивчав вашу мову. Навіть алфавіту не знав, я ж вчитель англійської.

Кріс Пауер — волонтер Корпусу миру. Це американська урядова організація, яка сприяє зміцненню миру і дружби між людьми різних культур і національностей. Кріс покинув рідний штат Теннесі (який, до речі, називають штатом волонтерів), свою родину та друзів на довгі 27 місяців, щоб викладати англійську. Після 3-місячних курсів української мови Кріс потрапив в Мурованокуриловецьку школу №1, де він працює з грудня. Може, комусь здається дивним, що люди із забезпеченої країни їдуть працювати в українську глибинку. Але в кожного волонтера на те свої причини. Ми спілкуємося з Крісом про те, що спонукало його приїхати, про холодні українські зими та про винахідливих списувальників.

Історія Ані Макаренко, дев’ятикласниці Мурованокуриловецької школи-інтернату, могла б стати чудовим сюжетом для цілого серіалу. Із горем та радощами, гіркими розлуками та щасливими миттєвостями... А нещодавно несподіваний поворот її долі став темою №1 у Курилівцях: дівчинка через 6 років зустріла своїх рідних братика та сестричку.

З вогню у полум’я

Дитячі спогади у більшості людей світлі. Проте Аня пам’ятає чомусь більше сумне. Її сім’я жила біля прабабусі у селі Ковалівка поблизу Чорнобиля. Свого рідного батька вона не знає зовсім. Матір розлучилася з ним ще до її народження. Пам’ятає «тата Вову» – вітчима, рідного батька своїх молодших сестрички Анжели та братика Артура.