У Ку­ку­рі­в­ці со­ці­а­ль­ним пра­ців­ни­ком те­ри­то­рі­а­ль­но­го центру со­ці­а­ль­но­го об­слу­го­ву­ван­ня пе­н­сі­о­не­рів та оди­но­ких не­пра­це­зда­т­них гро­ма­дян Ал­ла Ми­ко­ла­ї­в­на По­по­вич пра­цює бли­зь­ко трьох ро­ків. Хоч це се­ло і не­ве­ли­ч­ке – всьо­го де­в’я­но­сто п’ять жи­те­лів – про­те ви­ста­чає тут оди­но­ких лю­дей, які по­тре­бу­ють сто­рон­ньо­го до­гля­ду та до­по­мо­ги.

Тур­бо­та та ува­га до сво­їх пі­до­пі­ч­них – що­ден­ний обо­в’я­зок Ал­ли Ми­ко­ла­ї­в­ни, яка ме­ш­кає у су­сі­д­ньо­му Жва­ну. Всьо­го від­ві­дує сім са­мо­тніх жи­те­лів, з яких  троє – жі­н­ки.

На­сам­пе­ред на­ве­ду кі­ль­ка ря­д­ків з кни­ги «І­с­то­рія міст і сіл Укра­ї­н­сь­кої РСР. Він­ни­ць­ка об­ласть» Ви­дан­ня 1972 ро­ку. «Му­ро­ва­но­ку­ри­ло­ве­ць­кий ра­йон. 14 сі­ч­ня 1944 ро­ку бу­ло ор­га­ні­зо­ва­но пар­ти­зан­сь­кий за­гін під ко­ман­ду­ван­ням С.В. Фро­ло­ва і ко­мі­са­ра І.С. Наконеч­но­го. Па­т­рі­о­ти ді­я­ли в ба­га­тьох се­лах ра­йо­ну, а в бе­ре­з­ні об’­єд­на­ли­ся з ча­с­ти­на­ми ре­гу­ля­р­ної ар­мі­ї». (стор. 459).

По­пе­лю­хи… 1944 ро­ку в се­лі ба­зу­ва­в­ся пар­ти­зан­сь­кий за­гін під ке­рі­в­ни­ц­т­вом С.В. Фро­ло­ва. (стор. 466).

20 бе­ре­з­ня 1944 ро­ку, пе­ре­слі­ду­ю­чи во­ро­га, окре­мі ча­с­ти­ни на­шої ди­ві­зії за­йня­ли Ко­пай­го­род, Обу­хів, Ко­тю­жа­ни, а 21 бе­ре­з­ня ми бу­ли вже в Та­та­ри­с­ках та По­су­хо­ві і ве­ли бій в Му­ро­ва­них Ку­ри­лі­в­цях. Та фа­ши­с­ти впе­р­то обо­ро­ня­лись, і, зо­се­ре­ди­в­ши зна­ч­ні си­ли, ви­би­ли нас з се­ли­ща. Отри­ма­в­ши під­крі­п­лен­ня, 23 бе­ре­з­ня ди­ві­зія про­тя­гом дня ве­ла бої за Му­ро­ва­ні Ку­ри­лі­в­ці, але ус­пі­ху не ма­ла. По нас во­рог вів во­гонь із са­мо­хі­д­ної га­р­ма­ти «фе­р­ді­нанд» та 75-ти мі­ліме­т­ро­вих га­р­мат. Бо­м­би­ли нас і фа­ши­ст­сь­кі лі­та­ки, осо­б­ли­во в ра­йо­ні с. По­су­хо­ва. 24 бе­ре­з­ня ко­ман­д­ний пункт ди­ві­зії пе­ре­їхав із Хре­ні­в­ки в По­су­хів і вра­н­ці на­сту­п­но­го дня ди­ві­зія пе­ре­йш­ла в на­ступ. В ос­но­в­но­му бій за Му­ро­ва­ні Ку­ри­лі­в­ці вів ба­та­ль­йон, який очо­лю­вав Ге­рой Ра­дян­сь­ко­го Со­ю­зу ма­йор Ф.В. Ва­нін. Пе­р­ши­ми уві­рва­лись у се­ли­ще бій­ці лей­те­на­н­та Ані­сь­ко­ва і мо­ло­д­шо­го лей­те­на­н­та Зо­ца, ак­ти­в­но ді­я­ли снай­пе­ри і ав­то­ма­т­ни­ки, ві­в­ся во­гонь із ста­н­ко­вих ку­ле­ме­тів, мі­но­ме­тів і га­р­мат. Во­рог не ви­три­мав і зму­ше­ний був від­сту­пи­ти.  В цей же день 25 бе­ре­з­ня, ми ово­ло­ді­ли Жи­т­ни­ка­ми, Ве­р­бо­в­цем, Ска­зи­н­ця­ми, Бе­ре­зо­вою, Ві­ль­хо­в­цем, Но­вою Гу­тою, Ру­д­кі­в­ця­ми. 27-29 бе­ре­з­ня на­ша ди­ві­зія фо­р­су­ва­ла рі­ч­ку Дні­с­тер і всту­пи­ла на зе­м­лі Бу­ко­ви­ни.

Я. КО­НО­ВА­ЛОВ, на­ча­ль­ник зв’я­з­ку стрі­ле­ць­ко­го пол­ку 240-ї стрі­ле­ць­кої ди­ві­зі­ї. м. Че­р­ні­в­ці.

Бе­ре­зень 1944 ро­ку…  На те­ри­то­рії на­шо­го ра­йо­ну ве­ли­ся за­пе­к­лі бої за ви­з­во­лен­ня, в яких бра­ли участь і на­ші зе­м­ля­ки. Сьо­го­дні їх вже не­має се­ред нас, але їх­ні спо­га­ди на­ві­ки за­ли­шать­ся у па­м’я­ті вдя­ч­них  на­ща­д­ків.

П. ВО­З­НЮК. с. Ба­х­ти­нок:

«Ба­га­то ва­ж­ких і ви­сна­ж­ли­вих до­ріг бу­ло на шля­ху до Пе­ре­мо­ги. Але най­бі­ль­ше за­па­м’я­та­ли­ся хви­лю­ю­чі бе­ре­з­не­ві дні 1944 ро­ку, ко­ли з бо­йо­ви­ми по­бра­ти­ма­ми ви­з­во­ляв від во­ро­га на­се­ле­ні пун­к­ти на­шо­го ра­йо­ну.