Пун­к­том 5 роз­ді­лу пер­шо­го За­ко­ну № 799 зме­н­ше­но роз­мір стра­хо­вих вне­с­ків на за­га­ль­но­обо­в’я­з­ко­ве дер­жа­в­не со­ці­а­ль­не стра­ху­ван­ня у зв’я­з­ку з тим­ча­со­вою втра­тою пра­це­зда­т­но­с­ті та ви­тра­та­ми, зу­мо­в­ле­ни­ми по­хо­ван­ням, для ро­бо­то­да­в­ців з 1,5 % до 1,4 % від су­ми фа­к­ти­ч­них ви­трат на опла­ту пра­ці на­й­ма­них пра­ців­ни­ків.

За­кон № 799 опу­б­лі­ко­ва­но в га­зе­ті «Уря­до­вий ку­р’єр» № 3 від 13.01.2009 р. Вра­хо­ву­ю­чи, що цей За­кон на­бу­ває чин­но­с­ті з дня йо­го опу­б­лі­ку­ван­ня, із за­ро­бі­т­ної пла­ти, що на­ра­хо­ва­на за ро­бо­чі дні з 1 по 12 сі­ч­ня 2009 ро­ку (вклю­ч­но), стра­хо­ві вне­с­ки до Фо­н­ду ма­ють спра­в­ля­ти­ся стра­ху­ва­ль­ни­ка­ми - ро­бо­то­да­в­ця­ми за ста­в­кою 1,5 %, із за­ро­бі­т­ної пла­ти, на­ра­хо­ва­ної за ро­бо­чі дні з 13 сі­ч­ня 2009 ро­ку - 1,4 від­со­т­ки.

Від­по­ві­да­ль­но ста­в­лять­ся до сво­їх обо­в’я­з­ків спе­ці­а­лі­с­ти від­ді­лу гро­шо­вих ви­плат та ком­пе­н­са­цій управ­лін­ня пра­ці та со­ці­а­ль­но­го за­хи­с­ту на­се­лен­ня  РДА.

Їх­ня що­ден­на пра­ця – по­стій­не спі­л­ку­ван­ня з лю­дь­ми, на­дан­ня кон­су­ль­та­цій, роз’­яс­нень но­р­ма­ти­в­них до­ку­ме­н­тів, які ре­г­ла­ме­н­ту­ють со­ці­а­ль­ні ви­пла­ти.

На фо­то: за­сту­п­ник на­ча­ль­ни­ка управ­лін­ня пра­ці Т.І. ВОЙ­ТЕ­Н­КО, на­ча­ль­ник від­ді­лу І. Е. Еш­мідт, го­ло­вні спе­ці­а­лі­с­ти Л.В. КО­ВАЛЬ, Н.С. Со­бо­лє­ва.

Збі­жить ще якийсь ти­ж­де­нь-­дру­гий і ве­с­на по­кли­че хлі­бо­ро­ба до од­ві­ч­ної ро­бо­ти – сі­я­ти. Всу­пе­реч всі­ля­ким кри­зам, не­га­ра­з­дам, по­лі­тич­ній не­ста­бі­ль­но­с­ті, зе­р­но має ля­г­ти в зе­м­лю.

У ці дні у пе­ре­ва­ж­ній бі­ль­шо­с­ті сіль­госп­пі­д­п­ри­ємств за­ве­р­шу­ють під­го­то­в­ку тех­ні­ки, яка пер­шою має ви­й­ти на ве­с­ня­не по­ле. На­сам­пе­ред йдеть­ся про ґрун­то­об­ро­б­ні і по­сі­в­ні аг­ре­га­ти. Згі­д­но роз­ро­б­ле­них гра­фі­ків до 1 бе­ре­з­ня ці ме­ха­ні­з­ми по­ви­нні бу­ти від­ре­мо­н­то­ва­ні сто­ві­д­со­т­ко­во. Го­то­в­ність тра­к­то­рів має скла­с­ти 84 від­со­т­ки.

– Як пре­кра­с­но жи­ти на сві­ті! Як до­б­ре пра­цю­ва­ти бі­ля зе­м­лі! Як га­р­но зу­стрі­ча­ти ми­р­ні ра­н­ки в пше­ни­ч­но­му по­лі. А ще ра­ді­с­ні­ше по­ве­р­та­ти­ся вве­че­рі до­до­му, де че­ка­ють ко­ха­на дру­жи­на, лю­бі си­ни - моє про­до­в­жен­ня. Але па­м’ять... Во­на не дає ме­ні спо­ко­ю. Іс­ну­ють да­ти, про які не ва­р­то на­га­ду­ва­ти зай­вий раз, бо во­ни не сти­ра­ють­ся з па­м’я­ті на­род­но­ї. Аф­га­ні­с­тан бо­лить в ду­ші мо­їй, - го­во­рить Ме­ль­ник Во­ло­ди­мир Пе­т­ро­вич.

У кві­т­ні 1984 ро­ку був при­зва­ний на слу­ж­бу у ря­ди Ра­дян­сь­кої Ар­мі­ї. Пів­ро­ку про­хо­див під­го­то­в­чі на­вчан­ня у Бе­р­ди­че­ві. Да­лі мі­сяць пе­ре­бу­вав у При­ба­л­ти­ці. Са­ме там фо­р­му­ва­ли полк, який зго­дом від­пра­ви­ли в Турк­ме­ні­с­тан (п. ГОКГП під Аш­ха­ба­дом). Прой­шо­в­ши під­го­то­в­ку, вже з тех­ні­кою і боє­при­па­са­ми, во­ни йшли че­рез Ку­ш­ку на Аф­га­ні­с­тан.