65 ро­ків то­му у ге­ро­ї­ч­ній бо­р­ні бу­ло ви­з­во­ле­но ра­дян­сь­ки­ми вій­сь­ка­ми по­діль­сь­кий край від ні­ме­ць­ко-­фа­ши­ст­сь­-ких за­гар­б­ни­ків. Без­сме­р­т­ний по­двиг ви­з­во­ли­те­лів на­ві­ки за­ли­шить­ся у вдя­ч­ній па­м’я­ті на­ща­д­ків.  На­ше се­ло Лу­чи­н­чик та на­вко­ли­ш­ні се­ла Лу­чи­нець, Пло­с­ке, Не­ме­р­че, По­пе­лю­хи ви­з­во­ля­ла 133 Смо­лен­сь­ка Чер­во­но­пра­по­р­на Ор­де­нів О.­Су­во­ро­ва і Б. Хме­ль­ни­ць­ко­го стрі­ле­ць­ка ди­ві­зія на чо­лі з ко­ман­ди­ром пол­ко­в­ни­ком М.З. Ка­зі­ш­ві­лі, який за­ги­нув під час бо­їв за се­ло По­пе­лю­хи.  Од­нак із пли­ном ча­су збе­ре­г­ли­ся і біль втрат, і ра­дість ви­з­во­лен­ня, і ве­ли­ка вдя­ч­ність по­ко­лін­ню пе­ре­мо­ж­ців. Під час про­ве­ден­ня го­ди­ни па­м’я­ті «Люд­сь­кої па­м’я­ті мо­с­ти» в сіль­сь­кій біб­ліо­те­ці го­ло­ва ра­ди ве­те­ра­нів В.П. Ан­то­нюк, зо­к­ре­ма, ска­зав, що важ­ко пе­ре­оці­ни­ти роль усіх тих, хто прой­шов су­во­ри­ми шля­ха­ми вій­ни. Ми го­р­ди­мо­ся на­ши­ми во­ї­на­ми-­ви­з­во­ли­те­ля­ми, ве­те­ра­на­ми вій­ни і пра­ці І.­О. Ко­зи­ць­ким, Ф.Й. Кре­ж­мін­сь­ким, Г.П. Ба­ла­ню­ком, Я.С. Ма­р­хо­ць­ким, і вдя­ч­ні їм за ви­з­во­лен­ня на­шої Ба­ть­кі­в­щи­ни від во­ро­га, за все, що во­ни зро­би­ли для від­бу­до­ви та роз­ви­т­ку рі­д­но­го кра­ю.

Те­тя­на Па­в­лі­в­на Ма­р­ти­не­н­ко з ті­єї пле­я­ди ві­т­чи­з­ня­ної ін­те­лі­ге­н­ції, яка не про­с­то пра­цює у сфе­рі куль­ту­ри, а тво­рить її що­ден­но. Во­на жи­ве ду­хо­в­но ба­га­тим жит­тям, є по­-сп­ра­в­ж­ньо­му ща­с­ли­вою лю­ди­ною і ось уже по­над 25 ро­ків слу­жить ві­рою і пра­в­дою біб­ліо­те­ч­ній спра­ві.

Те­тя­на Па­в­лі­в­на пра­г­не зро­би­ти свою бі­б­лі­о­те­ку та­кою, щоб сво­єю її вва­жав ко­жен від­ві­ду­вач, щоб во­на ста­ла рі­д­ною до­мі­в­кою для всіх од­но­се­ль­чан. До неї зве­р­та­ють­ся сіль­сь­кі біб­ліо­те­ч­ні пра­ців­ни­ки-­ко­ле­ги за по­ра­да­ми, но­ви­ми іде­я­ми, цін­ни­ми про­фе­сій­ни­ми кон­су­ль­та­ці­я­ми. По під­су­м­ках ді­я­ль­но­с­ті за­кла­дів куль­ту­ри ра­йо­ну за 2008 рік бі­б­лі­о­те­ку се­ла Ба­х­тин на­го­ро­дже­но по­че­с­ною гра­мо­тою і цін­ним по­да­ру­н­ком у но­мі­на­ції «За про­фе­сій­ну май­с­те­р­ність».

З да­в­ніх ча­сів ва­ж­ли­вим чин­ни­ком оці­н­ки роз­ви­т­ку дер­жа­ви є стан роз­ви­т­ку куль­ту­ри. І те, що в Укра­ї­ні за­по­ча­т­ко­ва­но свя­то пра­ців­ни­ків куль­ту­ри і ама­то­рів ми­с­те­ц­т­ва, ста­ло сут­тє­вим кро­ком до ви­знан­ня зна­чи­мо­с­ті куль­ту­ри в су­с­пі­ль­с­т­ві.

З від­ді­лом куль­ту­ри я по­в’я­за­на вже бі­ль­ше 10 ро­ків. Все по­ча­ло­ся з лі­те­ра­ту­ри, ве­чо­рів, які ор­га­ні­зову­ва­ла ра­йон­на бі­б­лі­о­те­ка. Це був старт для ті­с­ної спів­пра­ці з чу­до­ви­ми лю­дь­ми, пра­ців­ни­ка­ми бі­б­лі­о­те­ки. Скі­ль­ки ці­ка­вих зу­стрі­чей з ви­да­т­ни­ми лю­дь­ми, з ве­те­ра­на­ми вій­ни, з уч­ня­ми шкіл за­ли­ши­ло­ся в па­м’я­ті, як свя­то ду­ші. Юві­леї пись­мен­ни­ків і по­етів, пре­зе­н­та­ції їх тво­рів, кон­це­р­ти і в ра­йон­но­му Бу­ди­н­ку куль­ту­ри, і в ін­ших ра­йо­нах об­ла­с­ті,  і в м. Він­ни­ці – це да­ле­ко не весь пе­ре­лік кро­пі­т­кої ро­бо­ти по під­го­то­в­ці і про­ве­ден­ню цих за­хо­дів. Від від­ді­лу куль­ту­ри ме­не не­од­но­ра­зо­во по­си­ла­ли на кон­курс чи­т­ців до м. Він­ни­ці, де ме­не на­го­ро­джу­ва­ли гра­мо­та­ми та цін­ни­ми по­да­ру­н­ка­ми. Са­ме бі­б­лі­о­те­ку з її сла­в­ни­ми пра­ців­ни­ка­ми я вва­жаю сво­єю хре­ще­ною ма­ті­р’ю на шля­ху по­пу­ля­ризації мо­єї по­езії і ви­знан­ня її лю­дь­ми не тіль­ки ра­йо­ну, але й об­ла­с­ті.

Ди­ре­к­то­ром Роз­до­лів­сь­ко­го сіль­сь­ко­го клу­бу Ка­те­ри­на Афа­на­сі­ї­в­на Яр­мак (на фо­то) ста­ла п’ять ро­ків то­му. Спі­ль­но з сіль­сь­ким го­ло­вою В.І. Ла­тю­ком, пра­ців­ни­ка­ми сіль­сь­кої ра­ди та за­ві­ду­ю­чою бібліотекою-фі­лі­а­лом В.Г. Яро­вик ди­ре­к­то­ру до­ве­ло­ся до­кла­с­ти чи­ма­ло зу­силь, щоб у клу­бі бу­ло зроб­ле­но ре­монт, а та­кож від­ре­мо­н­то­ва­но дах. Ве­се­ло і га­мі­р­но у за­кла­ді куль­ту­ри, ко­ли тут про­во­дять­ся рі­з­но­ма­ні­т­ні за­хо­ди до дер­жа­в­них свят, кон­ку­р­си, ве­чо­ри від­по­чи­н­ку то­що. Тут ді­ють клу­би за ін­те­ре­са­ми «Тим, ко­му за со­рок», «Го­с­по­да­ро­ч­ка», є тан­цю­ва­ль­ний гу­р­ток для мо­ло­ді.

Окра­сою сіль­сь­ко­го клу­бу є йо­го на­ро­до­зна­в­чий ку­то­чок, де мо­ж­на по­ба­чи­ти пред­ме­ти на­род­но­го по­бу­ту, ви­ро­би мі­с­це­вих умі­ль­ців-­май­с­т­рів та ви­ши­ва­ль­ниць. Ні­ко­го не за­ли­шає бай­ду­жим ви­ста­в­ка чу­до­вих ка­р­тин мі­с­це­во­го са­мо­ді­я­ль­но­го ху­до­ж­ни­ка В’я­че­сла­ва Єр­ма­ко­ва.