Близько двадцяти років тому у Лучинчику силами громади і працівників місцевого господарства було збудовано нове приміщення школи, яке є окрасою і гордістю села. З того часу випускниками навчального закладу стало не одне молоде покоління. Сьогодні ж у Лучинчицькому навчально-виховному комплексі навчається 70 дітей. На жаль, це значно менше, ніж раніше. Не секрет, що така проблема є і в інших сільських школах.

Час завжди залишає свій відбиток на всьому, чого торкається. Не обійшов він увагою і будівлю Лучинчицької школи. Близко двох років тому на вікнах спортивної зали школи через погнилі рами повипадало скло. Для того, щоб зберегти тепло, вікна накрили плівкою, але це не дало бажаного результату.

У Палаці дітей та юнацтва вчора, 30 березня, пройшов фінал обласних змагань з кульової стрільби. Змагання проводилися з десяти вправ.


Результати підраховували за олімпійською системою – команда-переможець визначалася за кількістю золотих медалей, здобутих на змаганнях.

Після фінальних ігор перше місце посіла команда нашого міста, яка виборола сім з десяти золотих медалей.

Друге місце - у команди Тиврівського району з двома золотими медалями. На третьому місці опинилася команда Мурованокуриловецького району з одною золотою медаллю.

Чотири місяці члени благодійної спілки ”Надія” з селища Муровані Курилівці не можуть розмитнити 25 т гуманітарної допомоги з Нідерландів для місцевої райлікарні. Її привезли у грудні минулого року.

Автомобілі розвантажили, товар закрили у складах на території військкомату. Ним можна буде користуватися лише після розмитнення.

— Там нова постільна білизна, 200 тумбочок, перев’язувальні матеріали, гінекологічні та операційні столи, — перелічує член правління спілки ”Надія” Наталія Камінська, 56 років. — Для митниці потрібні папери з обласного управління охорони здоров’я, Міністерства охорони здоров’я, Служби безпеки, обласної санстанції. Така бюрократична тяганина, що не передати. Кожного вечора зв’язуюся з голландцями по Інтернету, пояснюю ситуацію. Вони нашої системи не можуть зрозуміти.

Найменше авторові хотілося б, щоб його запідозрили в бажанні передбачити майбутнє. Він лише намагається фіксувати ті тенденції, які, якщо нічого не зміниться, в найближчому майбутньому можуть привести до певних наслідків. Однак це не означає, що вони дійсно до них приведуть. Мова, таким чином, йде не стільки про те, що буде, скільки про те, що є. Не стільки про те, куди ми прийдемо, скільки про той шлях, по якому ми рухаємося.

Економіка України найближчим часом буде заснована на експорті та реекспорті енергоносіїв, сировини, можливо продовольства і людських ресурсів, переважно низько кваліфікованої робочої сили. Решта галузей господарства будуть деградувати і, врешті-решт, зникнуть. Відповідно пропаде і потреба у відповідних кадрах, освітніх закладах, наукових кадрах, що постачають ідеї та технології для цих галузей.