Чотири місяці члени благодійної спілки ”Надія” з селища Муровані Курилівці не можуть розмитнити 25 т гуманітарної допомоги з Нідерландів для місцевої райлікарні. Її привезли у грудні минулого року.
Автомобілі розвантажили, товар закрили у складах на території військкомату. Ним можна буде користуватися лише після розмитнення.
— Там нова постільна білизна, 200 тумбочок, перев’язувальні матеріали, гінекологічні та операційні столи, — перелічує член правління спілки ”Надія” Наталія Камінська, 56 років. — Для митниці потрібні папери з обласного управління охорони здоров’я, Міністерства охорони здоров’я, Служби безпеки, обласної санстанції. Така бюрократична тяганина, що не передати. Кожного вечора зв’язуюся з голландцями по Інтернету, пояснюю ситуацію. Вони нашої системи не можуть зрозуміти.
Наталія Камінська створила благодійну спілку ”Надія” 10 років тому. Вона була однією з перших в області, хто почав отримувати гуманітарну допомогу з-за кордону.
— Моя дочка вийшла заміж за голландця, — розповідає Наталія Орестівна — Його батьки працюють у великій лікарні міста Вінтерсвайк. Вони і запропонували створити благодійну спілку. Щоразу, коли наші голландські спонсори збирають потрібний нам вантаж, вони присилають нам перелік речей. Правління спілки подає заяву до облдержадміністрації з проханням визнати вантаж гуманітарною допомогою. Після цього Кабмін дає дозвіл на розмитнення. Але митниця кожного разу вимагає інші документи, зібрати які дуже важко.
На Вінниччині 84 організації отримують гуманітарну допомогу зі США, Нідерландів, Швеції, Норвегії, Росії, Німеччини, Польщі. Усі вони входять до єдиного реєстру отримувачів гуманітарної допомоги, який почав формуватися 2001 року. Більшість — релігійні громади.
— Організація, яка хоче бути членом реєстру, подає документи в облдержадміністрацію, ми направляємо клопотання на Кабінет міністрів, — пояснює 33-річна Леся Ненич з управління з питань внутрішньої політики облдержадміністрації. — Шукають собі донорів самі. Яким чином вони це роблять, ми не знаємо. Нікому з них не допомагаємо.
Через управління праці та соцзахисту населення облдержадміністрації у вигляді гуманітарної допомоги отримують автомобілі інваліди. Минулого року в область надійшли 59 авто як адресна гуманітарна допомога. Усього в черзі для забезпеченням машиною по області — 7,5 тис. інвалідів.
— Щоб отримати автомобіль, інвалід має пройти обстеження медико-соціальної експертної комісії, — розповідає Наталя Остапенко, 47 років, заступник начальника управління праці та соцзахисту населення. — Після цього ми ставимо в чергу. Чимало українців проживають за кордоном, які мають тут друзів, родичів, батьків. Звертаються до нас із пропозицією для надання допомоги у вигляді автомобіля конкретному інваліду. Авто не має бути старшим восьми років, об’ємом двигуна не більше як 1,8 літра. І тільки легковик, ні в якому разі не вантажний чи мікроавтобус.
Пік надходження автомобілів припав на 2003–2005 роки.
— Тоді ми давали по 1000–1200 автомобілів щорічно. А 2006-го Кабмін видав постанову, за якою авто після смерті інваліда повертаються державі. Раніше вони залишалися в сім’ї померлого. Машина перебуває на балансі управління і видається інваліду в користування на 10 років без права продажу чи передачі іншій особі.
Інвалід із Вінниці Олег Остапчук, 55 років, обурюється з такої норми закону:
— Я чекав на машину п’ять років. Перейшов через усіх знайомих за кордоном, доки знайшов людину, яка погодилася вислати мені свою стару машину. А вона, виходить, належить не мені, а державі. Чого це раптом? Держава хоч одну гривню доклала?
Тамара ТИСЯЧНА
17-05-23
17-03-22