День Героїв – щорічне свято в Україні, встановлене на честь українських вояків-борців за волю України. Відзначають в Україні 23 травня. Вшанувальні заходи проходять на протязі всього тижня. На жаль, воно поки не є офіційним державним святом. Та мусимо не забувати всіх борців за свободу України.

Це все уже недавно та було́.
Роки, легенди в пам’яті повстали.
Дитинство наше на землі пройшло
Де за свободу завжди воювали.

Де князь Русі із військом виступав
І рідної землі оберігав кордони.
Полки козацькі гетьман формував
І голови поклали не б’ючи поклони.

Тут гайдамаків дух єднав серця,
А Коліївщина була як апогеєм.
Та не здавалися, боролись до кінця
Свободу обирали, тільки не ліврею.

Червоні павуки смоктали юну кров.
Студентів, юнкерів штиками добивали.
Не вмерла заспівали,страх пройшов.
В Аскольдовій могилі перепоховали.

Селянська вольниця і батько їй Махно.
Степів простори знають їх могили.
Любили й розуміли землю як ніхто.
В ній полягли і їй віддали сили.

А Січових стрільців загони і полки.
І Яр Холодний мав девіз відважних,
Що воля України або смерть прийми.
Приймали смерть і не було продажних.

Героїв кров’ю вписані історії рядки.
Незламний дух, незламна сила й воля.
Упівські воїни розставили крапки.
В сибірських таборах дописана їх доля.

А скільки тих хто десь упав, поліг,
Не випустивши з рук єдину зброю.
Хто словом пам’ять про усіх зберіг.
Дарма що мав лише перо з собою.

Це все уже недавно, та було́.
І знову ллється кров, сини вмирають.
Все, що рвалось до влади і прийшло
Історії не знало і книжки минають.

Не ставши з усіма у спільний стрій.
Не об’єднавши всіх святою ціллю.
Безславно згинете у вирі всіх подій
Не перейнявшись із людською біллю.

Висять козацькі шаблі на стіні
І коні нетерпляче б’ють копита.
Чекають гетьмана гартованого у війні,
А зрадників не вбереже їх свита.

Анатолій Козак

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ