Не­по­мі­т­на і в той же час не­об­хід­на для лю­дей, по­трі­б­на в ко­ж­ній гро­ма­ді   ро­бо­та   се­к­ре­та­ря  сіль­сь­кої ра­ди. Цій ро­бо­ті Ні­на   Іва­ні­в­на Пі­до­при­го­ра  від­да­ла до­в­гих 18 ро­ків жит­тя.

На­ро­ди­лась і ви­ро­с­ла в рі­д­но­му Лу­чи­н­чи­ку. Тут за­кін­чи­ла шко­лу і всту­пи­ла до Туль­чи­н­сь­ко­го культ-осві­т­ньо­го учи­ли­ща здо­бу­ва­ти спе­ці­а­ль­ність бі­б­лі­о­те­ка­ря. Пі­с­ля за­кін­чен­ня на­вчан­ня зно­ву по­ве­р­ну­лась до рі­д­но­го се­ла. По­ча­ла пра­цю­ва­ти в біб­ліо­те­ці, ви­йш­ла за­між, ра­зом з чо­ло­ві­ком Ми­ко­лою Во­ло­ди­ми­ро­ви­чем ви­ро­с­ти­ли си­на.

Ко­ли у 1991 ро­ці їй за­про­по­ну­ва­ли по­са­ду се­к­ре­та­ря сіль­сь­кої ра­ди, спо­ча­т­ку ва­га­лась: чи ж спра­в­люсь? Ця ро­бо­та ви­ма­га­ла ви­ня­т­ко­вої ува­ги, на­по­ле­г­ли­во­с­ті, вмін­ня ви­слу­ха­ти лю­ди­ну, прой­ня­ти­ся її про­бле­ма­ми і на­ма­га­ти­ся до­по­мо­г­ти у їх ви­рі­ше­ні. Офо­р­м­лен­ня до­ку­ме­н­тів гро­мад­сь­ко­го ста­ну гро­ма­дян, офо­р­м­лен­ня спа­д­щи­ни, за­по­ві­тів - це не­по­в­ний пе­ре­лік справ, з яки­ми зве­р­та­ють­ся гро­ма­дя­ни до се­к­ре­та­ря сіль­сь­кої ра­ди. Ні­на Іва­ні­в­на ува­ж­но ви­слу­хає лю­ди­ну, роз’­яс­нить не­зро­зу­мі­ле, до­по­мо­же в офо­р­м­ле­ні тих чи ін­ших до­ку­ме­н­тів, на­дасть по­трі­б­ну лю­ди­ні до­ві­д­ку, до­по­мо­же щи­рим сло­вом і по­ра­до­ю. До­б­ре з нею пра­цю­ва­лось пра­ців­ни­кам уста­но­ви. Зо­к­ре­ма, во­на хороший по­мі­ч­ник для сіль­сь­ко­го го­ло­ви Ме­д­ві­дя Ві­к­то­ра Пе­т­ро­ви­ча.

Але не­вбла­ган­но пли­нуть ро­ки і на­став час, ко­ли вже по­ра на за­слу­же­ний від­по­чи­нок. Ще б по­пра­цю­ва­ти, при­не­с­ти лю­дям ще сті­ль­ки до­б­ра, ко­ри­с­ті, та сі­мей­ні об­ста­ви­ни зму­шу­ють по­про­ща­ти­ся з улю­б­ле­ною ро­бо­тою, тру­до­вим ко­ле­к­ти­вом. В то­му, що в при­мі­щен­ні сіль­сь­кої ра­ди так за­ти­ш­но, в то­му, що на­ша сіль­сь­ка ра­да в ра­йо­ні на до­б­ро­му ра­ху­н­ку не­ма­ла за­слу­га Ні­ни Іва­ні­в­ни. Все це за­вдя­ки її на­по­ле­г­ли­во­с­ті в ро­бо­ті, ди­с­ци­п­лі­но­ва­но­с­ті і  прин­ци­по­во­с­ті.

Хо­четь­ся по­ба­жа­ти Ні­ні Іва­ні­в­ні мі­ц­но­го здо­ро­в’я на до­в­гі - до­в­гі ро­ки. Бу­ти зав­жди та­кою ж оп­ти­мі­с­т­кою, та­кою ж не­зла­м­ною у го­рі і бі­ді, та­кою ж пра­це­лю­б­ною, щи­рою і до­б­рою до лю­дей. Хай здо­ро­ви­ми і ро­зу­м­ни­ми зро­с­та­ють ону­ча­та і при­но­сять ба­бу­сі ли­ше ра­дість. Хай ча­с­то при­хо­дять в го­с­ті ді­ти, хай не­вда­чі і не­зго­ди об­ми­на­ють її при­ві­т­ну до­мі­в­ку.

Н. Ма­р’я­нич. с. Лу­чи­н­чик.

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ