Він падав і відходив тихо.
Холодний камінь, скроплена земля.
Безмежна туга у очах і спокій.
Далеко у безпеці вся сім’я.
Все не вгамується попівська рать,
Все світом хоче керувать.
З усіх шпаринок виглядають.
І мов таргани виповзають.
Ой, пройдусь по Україні,
По степах, просторах,
По лісах на верховині,
По ярах і горах.
В пам’ять про тих, хто помер під час голодомору 1932-1933 р., хто загинув під час майдану і російської агресії 2013-2016 років. Причини вбивств однакові і вбивці схожі, і жертви ті самі.