Так треба
Пітер Паркер
Дивлячись через вікно на вулицю, помічаю, що не можу відірвати очей від заворожуючого дрібного дощу.
Холодний ранок, мокрий асфальт, люди поспішають у справах. Хтось встигає, а хтось, як завжди, ніколи не запізнюється.
Ховаючись під парасолькою молода мама веде за руку маленьку дівчинку, якій, мабуть і все одно, куди її ведуть, тому що зараз вона більше нагадує зомбі, який ще спить. Рухаються тільки ноги, не оминаючи калюжі та розбитих ям на асфальті, що ремонтували ще в часи дитинства її батьків. І якби не тягнули за руку, то так і стояла би на місці. Не має значення, куди потрібно йти – так треба.
АВТОРСЬКІ СТОРІНКИ
Не ангелы, а профессионалы...
Случилось это в далёких 90. Только что развалилась великая империя, но люди продолжали жить по-старому, но всё больше по инерции. Был чудный майский день, пятница, конец рабочей недели. Я прошёл два квартала...
Детальніше...Про мову...
Я є, я ще жива,не вмерла, Я житиму, допоки той Останній українець Хохлом зросійщеним не стане,
Детальніше...Земля батьків
Хотів написати ще деякі доповнення до вірша, але, здається, там і так все зрозуміло. Єдиного бажаю, роблячи свій вибір, міцно затуляйте вуха і широко відкривайте очі.
Детальніше...На що вони сподіваються?
Якщо закатують Надію Савченко путінські кати, то невже Путін думає, що так просто буде українським газогоном продавати в Європу газ? Невже він думає, що не горітимуть російські фури і потяги?...
Детальніше...Полёт Карлсона
Сегодня я вышел за хату... По делу конечно... И увидел, как над соседней улицей пролетает Карлсон. Сначала я подумал, что летит ангел. У него были большие слегка потрёпанные белые крылья. Но...
Детальніше...АВТОРИ
ВСІ НОВИНИ
17-05-23
Увага! Трудовий архів переїхав
17-03-22