Так треба
Пітер Паркер
Дивлячись через вікно на вулицю, помічаю, що не можу відірвати очей від заворожуючого дрібного дощу.
Холодний ранок, мокрий асфальт, люди поспішають у справах. Хтось встигає, а хтось, як завжди, ніколи не запізнюється.
Ховаючись під парасолькою молода мама веде за руку маленьку дівчинку, якій, мабуть і все одно, куди її ведуть, тому що зараз вона більше нагадує зомбі, який ще спить. Рухаються тільки ноги, не оминаючи калюжі та розбитих ям на асфальті, що ремонтували ще в часи дитинства її батьків. І якби не тягнули за руку, то так і стояла би на місці. Не має значення, куди потрібно йти – так треба.
АВТОРСЬКІ СТОРІНКИ
Горіла свічка у вікні
Горіла свічка у вікні,Прощальним полум’ям палала.Нестерпні спогади сумні.Страждальним душам Поминки справляла.
Детальніше...Злітаю
Коли я бачу зграї думок, що кольоровими птахами злітають у небо, я розумію хто відпускає їх... Іноді мені здається, що я розумію птахів. Та частіше я помиляюся...
Детальніше...Кіборгам
Він падав і відходив тихо. Холодний камінь, скроплена земля. Безмежна туга у очах і спокій. Далеко у безпеці вся сім’я.
Детальніше...До дня селища
Промайнуло свято селища в Мурованих Курилівцях. Можливо не так помпезно, проте з феєричними промовами і т.д. А далі, чорна ніч опустилась на землю і звичайно стало темно. Центральна вулиця Соборна-...
Детальніше...Невірна
Байдужим і не байдужим,віруючимі невіруючим, заблукалим і лицемірним,і відвертим покидькам... “Прозріють ті - бажає хто прозріти.Ті осягнуть - у кого розум є…”
Детальніше...АВТОРИ
ВСІ НОВИНИ
17-05-23
Увага! Трудовий архів переїхав
17-03-22