День 4 ли­с­то­па­да 2009 ро­ку став осо­б­ли­вим для жи­те­лів се­ла Ко­ни­щів.

Че­рез 70 ро­ків від­кри­ли­ся две­рі но­вої це­р­к­ви. Зга­ду­ють ста­ро­жи­ли, що сіль­сь­ка це­р­к­ва бу­ла од­ні­єю із най­кра­щих в окру­зі, але, на жаль, вона була зруй­но­ва­на у 1939 ро­ці.

Ба­га­то хто й не ві­рив, що за та­кий ко­ро­т­кий строк бу­де зроб­ле­но сті­ль­ки ро­бо­ти. Іні­ці­а­то­ром і ор­га­ні­за­то­ром ро­біт став Ва­силь Ва­си­льо­вич На­го­р­няк. Сіль­сь­ка ра­да ви­ді­ли­ла при­мі­щен­ня. З Бо­жою до­по­мо­гою, бла­го­дій­ни­ми вне­с­ка­ми ке­рі­в­ни­ків аг­ро­фо­р­му­вань, лю­дей до­б­рої во­лі, усіх жи­те­лів те­ри­то­рі­а­ль­ної гро­ма­ди ни­ні ма­є­мо сві­т­лу, га­р­ну це­р­к­ву. Пра­цю­ва­ли усі, мо­ж­на ска­за­ти сі­м’я­ми, як, на­при­клад, сі­м’я Ва­си­ля Ки­ри­ло­ви­ча Лі­ч­ма­на. На­віть по­си­па­ли сві­жої зе­ме­ль­ки на­вк­руг це­р­к­ви і по­са­ди­ли кві­ти. Ни­ні пи­ш­ні хри­за­н­те­ми го­р­до­ви­то кві­т­нуть бі­ля бу­до­ви. У цей день ви­пав пе­р­ший сніг. Мо­ж­ли­во, зо­всім не ви­па­д­ко­во, а то­му, щоб ко­жен при­хо­жа­нин ба­чив свій слід на бі­ло­му по­кри­ва­лі, на­че до­б­рий слід, який за­ли­ше­ний у жит­ті. Лю­ди ста­р­ші, мо­ло­ді, ді­ти, усі при­йш­ли, щоб по­дя­ку­ва­ти Го­с­по­ду за мир, за хліб, за жит­тя. За­сві­ти­ти сві­ч­ку па­м’я­ті за по­ме­р­лих. Мо­ж­ли­во і ста­не на­ша це­р­к­ва тим ко­ра­б­ли­ком, до яко­го мо­же при­ча­ли­тись ко­ж­на ду­ша, що­би оде­р­жа­ти си­лу, ві­ру, по­ве­р­ну­ти лю­бов до бли­ж­ньо­го, спів­чут­тя, щи­рість, до­б­ро­зи­ч­ли­вість.

Ва­ле­н­ти­на МА­Г­ДИЧ. с. Ко­ни­щів.

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ