В піднесенні у трапезну прийшов
Звичайний піп одного із приходу,
Смачного з’їв з того, що бог послав,
Ковтком вина доповнив насолоду.

Думки розбіглися, уяві волю дав:
Хотілося підвищення у сані,
Щоб на Священному Синоді засідав,
Чини вклонялись високі у пошані.

У роздумах тихенько задрімав,
Трудився ж бо, на благо церкви.
В молитвах все Кирила звеличав.
Бог тут ніхто, нехай чекає черги.

Як солодко, накрило дивним сном.
Себе побачив перед брамою до раю,
З майном усім і всім добром
У бога проситься, про щось благає.

- Для чого взяв з собою все що мав?
Творець всього здивовано питає.
- Чому усе нужденним не віддав,
Кому служив, що й сатана не знає?

Готель зробили з церкви, магазин…
Прожити важко та дорожче вмерти,
Народ вкраїнський є для вас чужим,
Героїв не відспівуєте, ніби то не жертви.

Який із тебе пастир і чому ти вчив?
Ти каяття і совісті не маєш.
Життя своє мамоні присвятив,
Не віриш сам у те, що промовляєш.

Оволодів собою швидко вражий син,
Гартований в інтригах, звик брехати.
Він в тій підступній церкві не один,
Всі однакові там у рясах супостати.

Забелькотів про скруту і важке життя,
Сім’ю велику, два сини на славу,
Про службу церкві, пастві і собі,
Хоч мав служити богові по праву.

-Мої вчення і заповіді всі забув.
Із сумом в голосі бог наставляє.
-До раю грішником прибув,
Твоє у пеклі місце, а в раю - немає.

Все зникло вмить: і брама, і творець;
Чорти із пекла хором заволали.
-Як вперто йшов до нас, ти молодець!
Усе готово! Ми тебе чекали!

В холодному поту проснувся піп…
Перехрестився, сплюнув для порядку,
Склав дулю у кишені, помоливсь,
Поплентався у церкву без оглядку.