Рок-гуртом з жіночим вокалом сьогодні нікого не здивуєш. Але коли на вокалі дівчина з гітарою – це викликає підвищений інтерес, погодьтесь. Сьогоднішня розмова саме з такою дівчиною – вокалісткою і гітаристкою вінницького гурту «Карт-Бланш» Лілією «Корицею» Коломієць.

Ліля, для початку, розкажи про свій гурт: коли і за яких обставин він утворився?

Колись у далекому 2006-му році був у мене гурт «Іду на ви». Грали ми щось типу арт-етно-фолк-року із домішками ще бозна чого. Програвшись два роки гурт розпадається з особистих причин та постійних конфліктів через різні погляди на музику. Я їду до Києва, живу там деякий час, марно намагаючись зібрати банду в столиці. З часом це діло мені набридає і я повертаюсь до коханої Вінниці, в надії тут знову зібрати команду з трохи іншим складом. Єдиний, хто мене цікавив з попереднього складу – басист, бо саме з ним ми якось порозумілись одразу. Саме басиста по приїзду у Вінницю я і зустріла. Саме басист і покликав мене у свій новоспечений колектив, де, окрім нього, був ще барабанщик та гітарист, котрого більше не було, ніж він був. Ми почали робити мої пісні, гітарист з часом таки самоліквідувався, і мені усе частіше доводилось брати у руки гітару, аби показувати що там і до чого. Так я з нею і зріднилася, аби потім уже не випускати. В грудні 2009-го, за місяць наших знущань над музикою, до нас нарешті приєднується гітарист. Ми його довго чекали – їхав він аж з Пітеру (сам він з Мурованих Куриловець, будучи в Пітері навчався в муз. школі Римського-Корсакова по класу класичної гітари). Басист переконав, що це чудовий хлопець і він нам обов’язково підійде. Слава Богу, так і сталось. Ось тоді і розпочалась плідна праця над програмою. Через 2-3 місяця ми відіграли перший концерт, а там – пішло-поїхало. Чим і по сьогоднішній день займаємось.

Чим займались музиканти до «Карт-Бланшу»? Хто вони у повсякденному житті?

Ігор Сеник – басист, грав у вінницькому гурті «Аутізм», а також у нашому спільному попередньому гурті «Іду на Ви». Це людина, що поєднує в собі любов до дикого металу, фолку, басухи, дружини та маленького синочка Михайлика, котрий народився всього півтора місяця тому. Найдобріший, найчуйніший та просто зе бест френд.

Юра Маніта – шалений соло-гітарист. До «Карт-Бланшу» ніде не грав, ми його перший колектив. Він грає завжди, скрізь і без перестанку. Він грає вночі, зранку, на роботі, вдома. Його класичні етюди ми знаємо буквально по нотам. Нічого важливого ми Юрі стараємось не довіряти, про концерти попереджувати за півгодини до виходу на сцену – якщо раніше, то він просто не пам’ятатиме. Треба ж десь усі ці ноти тримати. :)

Михайло Никифорчак – барабанщик-маніяк, змінив масу команд, усіх і не перелічиш. Фанатично скуповує все, що пов’язано з барабанами. У нас уже є 2 установки, безліч тарілок, бубенців та інших атрибутів справжнього барабаніста. Самий серйозний і відповідальний учасник колективу. Вважає, що все має бути розписане і розкладене по поличкам – будь то чи речі, чи пісня.

У вас у складі гурту всі дорослі люди. Я так розумію, що музика для вас – це хобі. А яка основна діяльність учасників гурту?

Не знаю кому як, а для мене музика – далеко не хобі, а сенс життя. Крім групи я викладаю вокал у школі мистецтв та займаюсь репетиторством по вокалу. У моїх хлопців менш творчі роботи: Юра – повар-сушист; Ігор – працює на кондитерській фабриці «Рошен», а Міша – менеджер фірми «Альпарі». І я зовсім не вважаю, що це основна діяльність учасників гурту. Хочеться вірити, що все навпаки.

Яка історія вашої назви?

Назву придумували в день першого концерту. Перерили всі словники. Ніч не спали – нічого не підходило. Тут я на слово «карт-бланш» наштовхнулась. «Необмежені можливості і повна свобода вибору, чистий аркуш паперу завірений начальством і ти можеш писати на ньому все що завгодно...». Опа, про нас! Так і назвались. :)

У вас є менеджер чи продюсер?

Ні менеджера, ні продюсера у нас нема. Організація концертів на 98 відсотків покладена на мене – більше нікому.

Бачив ваші афіші з Києва та Харкова. А в яких містах ви ще виступали? Скільки концертів дали за час свого існування?

Вінниця, Жмеринка, Київ, Харків, Хмельницький – географія поки небагата. Насправді, концертів не так вже й багато. Ось хіба що в Хмельницький зачастили – четвертий концерт за неповний рік. Просто дуже ми любимо це місто – гостинне і домашнє. Чесно кажучи, кількість концертів не вираховувала, але точно більше 20-ти.

Як я зрозумів, ти є авторкою текстів пісень. А хто є автором музики? Як ви створюєте пісні? Скільки пісень маєте в репертуарі?

Я є авторкою пісень – тобто і музики і слів. Усі разом ми робимо аранжування пісні – тобто, де якому інструменту вступати, яке соло грати і так далі. В репертуарі маємо на сьогодні близько 20-ти композицій.

Як ви характеризуєте музичний напрямок свого гурту?

Музичний напрямок свого гурту ми характеризуємо як блюз-фанк-фрі-рок, тобто трохи блюзу, трохи фанку і усе інше. Намагаємось примішувати і гранж, і хард, і джаз, і що лиш тільки можна та не можна. Так веселіше. :)

Літо – пора фестивалів. Кудись заявки подавали?

Подали заявку скрізь, куди можна було. Зокрема на фестиваль «Тарас Бульба». Тепер чекаємо результатів.

Які плани на найближче майбутнє? Запис альбому? Зйомки кліпу?

Як і кожен нормальний гурт, мріємо про запис дебютної платівки та зйомку кліпу, але поки що дуже цим питанням не переймаємось. Багато чого ще треба зробити – відчеканити програму, щоб, як то кажуть, від зубів відскакувала. А тоді вже можна і про запис подумати.

Спілкувався Руслан Рудомський, спеціально для muzprostir.com.ua

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ