«Я змушений написати Вам цього листа в зв’язку із тим, що буквально протягом місяця у Вашій, я вважаю, одній із найпопулярніших газет в області, було надруковано дві статті, в яких згадувалося моє прізвище. Виходячи із цього, я хочу висловити свою думку і внести деяку ясність.
У №50 газети «33-й канал» від 7 грудня 2005 р. прочитав «За дозвіл викрасти мільйон потрібно... заплатити державі 255 гривень». Дійсно, не було проведено тендер на виконання робіт, але, згідно із законом України, тендер проводиться через 45 днів після його оголошення. Кошти ж на ремонт доріг надійшли 25 жовтня 2004 р., то ремонт доріг можна було б розпочати тільки після 10 грудня 2004 року. А кошти мали бути освоєні до 1 січня 2005 року.
За 20 днів зимового місяця освоїти їх практично неможливо. А ситуація по дорогах була така, що в с. Виноградне не завозився хліб і продукти першої необхідності, взагалі проїзду ніякого не було. Аналогічною була ситуація в с. Кривохижинцях, де на дорозі міг сховатись легковий автомобіль. Не краща ситуація була в селі Жван. Роботи по ремонту доріг були виконані. Звичайно, їх якість мала б бути кращою. Але якщо згадати дощовий листопад 2004 року, то краще виконати ці роботи було важко.
У №3 (742) газети «33 канал» від 11 січня 2006 року на п’ятій сторінці під рубрикою «Королева мінеральних вод тепер має своє королівство» опубліковано статтю Наталії ВІШШ „Прокуратура вивчає документи щодо продажу „Регіни». У цій статті голова РДА виступає захисником народного добра — надр, якими користується завод мінеральної води „Регіна» та які, за його словами, приватними особами були придбані протизаконним шляхом. До відома: згідно з рішенням Вінницького обласного виконкому від 15.07.1968 року №475, земельна ділянка, де розташоване джерело №1, була виведена із земель лісового фонду та надана у постійне користування Мурованокуриловецькому заводу мінеральної води «Регіна» і не входить до території гідрологічного заказника місцевого значення „Переладино». У травні 1995 року головою РДА Сауляком П. було видано Державний акт на право постійного користуванням землею, на якій розташовані об’єкти нерухомого майна ВАТ «Мурованокуриловецький завод мінеральної води «Регіна».
Згідно з рішенням фонду Державного майна Мурованокуриловецький завод мінеральної води став відкритим акціонерним товариством із правом постійного користування землею. Рішенням №10 сесії 4 скликання від 15 березня 2004 року Петриманською сільською радою дано погодження на виготовлення технічної документації для продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення ВАТ «МКЗ Регіна». А розпорядженням №253 від 27 серпня 2004 р. Мурованокуриловецької райдержадміністрації надано дозвіл на складання технічної документації. У статті пан Ревуцький констатує, що розпорядження було видане одразу ж після прийняття рішення Петриманською сільською радою, хоча, насправді, це більше п’яти місяців. То як це можна оцінити?
Крім того, голова державної адміністрації пан Ревуцький як посадова особа повинен знати, що він відповідає за дотримання Конституції України на підвідомчій території, а, згідно з Конституцією, у державі є три форми власності: державна, комунальна і приватна, які державою захищаються абсолютно однаково. То хіба, крім популізму, можна сказати щось інше тут?
У минулому році ВАТ «МКЗ Регіна» виробило більше 80% обсягу продукції району і майже 40% від суми району перерахувало у Державний бюджет. Немає заборгованості по заробітній платі, відсутні борги й до бюджету. Завод повністю використовує потужність джерела №1. У даний час проходить реконструкція заводу із встановленням зарубіжної лінії розливу мінеральної води з набагато більшою потужністю. Необхідно задіяти джерело №2, цілюща вода з якого тече собі річечкою в р. Дністер, далі — у Чорне море. Так використовується народне добро.
Здавалося б, голова райдержадміністрації повинен допомагати у збільшенні потужності ВАТ «МКЗ Регіна» і використанні мінеральної води, або хоч не заважати. Але амбіції і популізм у боротьбі за народне добро затьмарили очі, особливо після того, як я став працювати головою правління ВАТ «МКЗ Регіна». І що цікаво, коли я півроку був безробітним, ніхто не мав великих претензій до ВАТ «МКЗ Регіна». Ніхто не згадував, що був такий керівник у районі. Тільки пішов на іншу роботу — одразу ж й кримінальну справу відкрили по використанню бюджетних коштів у ремонті доріг. Зразу ж знайшлись замовники в написанні двох статей у найпопулярнішу газету в області.
Що стосується популістських заяв голови РДА пана Ревуцького, що район йому залишився розграбований, розорений, і в той час у рейтингу за 9 місяців район зайняв четверте місце в області, виникає питання: за рахунок чого? На всіх рівнях пан Ревуцький обіцяв, що буде працювати Вищеольчедаївський цукровий завод, а його зараз ріжуть на металобрухт. А коли депутат обласної ради В.П. Паламар на сесії районної ради підняв це питання, то голова РДА відповів йому, що робиться це у рамках закону, хоча він повинен був знати, що на власників заводу, які його знищують, відкрита кримінальна справа за придбання права власності на майно заводу шляхом обману. То це незнання того, що робиться в районі, чи просто мнима боротьба за народ?
У статті питається, за які заслуги екс-керівник району очолює ВАТ «МКЗ Регіна»? Трудовий шлях мій такий: виріс від слюсаря цукрозаводу до директора Турбівського цукрового комбінату. Далі більше десяти років працював керівником Липовецького і Мурованокуриловецького районів, був депутатом обласної, неодноразово — районної рад. Єдине, що не був на Майдані. Я підтримую сказане прем’єр-міністром України Єхануровим, що революціонери — це щось інше, щоб управляти галузями чи регіонами. А в пана Ревуцького більше революційності, ніж об’єктивності у даній ситуації».
З повагою, І. КАГЛЯК, громадянин України смт Муровані Курилівці
17-05-23
17-03-22