Краса наддністрянських берегів вабить до себе у будь-яку пору року. Чисті води Дністра, багатий на гриби та ягоди ліс, який тулиться до самої річки, жива мелодія природи, що народжується у могутніх кронах дубів і неквапно пливе у загадковій тиші, втішають серце, додають сил і бадьорості. А рибалка! Вона практично круглоріч. Тож жителі Новодністровська та довколишніх сіл і влітку, і взимку полюбляють проводити вільні години на мальовничих берегах Дністра. І не лише вони. Тут черпають енергію під час вихідних та відпусток люди з багатьох міст і не тільки України. Чув, що одна сім’я аж із самого Санкт-Петербурга приїжджає сюди на відпочинок. Мають новодністровці і куди повести, і що показати знайомим та друзям.

Ось і до заступника начальника гідро цеху Дністровської ГАЕС Сергія Фігурського, що родом з Мурованокуриловецького району приїхали 5 лютого погостювати, а заодно і порибалити вінничани. У квартирі довго не затримувалися.

–Гай, махнем на ту вашу славну Вишневу, – квапили господарів Юрій з Олександром.

–Поїхали, – мовив до Світлани Сергій, і вже через якихось тридцять хвилин були біля скованого в лід водосховища. Невдовзі й за рибалку взялися. Але риба не ловилась. Ніякого кльову. Вирішили змінити місце. Сергій обережно, бо товщина льоду у прорубаних ополонках була 6-8 сантиметрів, пішов уперед. Гості – слідом. І враз, як грім, – тріск криги та людський крик. Обернувся – а чоловіки вже борсаються в ополонці. Не втямив, як вибіг на берег, кинув одежу і кинувся до них. Руками й ногами ламав лід, фарбуючи його кров’ю.

–Тримайтесь! – благав невдах, та мокра одежа і рибацьке знаряддя за плечима тягло їх під воду. До берега – щонайменше двадцять метрів, а глибина значна. Ось врешті схопив за рукав Юрія і поволік за собою. А він хапається за руки, сковує дії. Рятується. Як мовиться, й за соломинку чіпляється. Але при цьому і сили відбирає в рятівника. Невдовзі Сергій, слава Богу, відчув під ногами дно. Почав штовхати товариша до берега, з якого заступник директора ТОВ «Енергопром» Віктор Філіпець з охоронцем бази відпочинку Яковом Свинобоєм, начальником цеху технологічної автоматики, захистів та зв’язку Дністровської ГАЕС Андрієм Горенчуком та його товаришем Іллею Дяком уже кидали мотузку Олександрові, підсовуючи до нього драбину. Невдовзі і він був на березі. А через якісь хвилини вже обидва зігрівалися у будиночку, що знаходився поруч.

Так мужність і доброта людей дали змогу Юрієві і Олександру знову втішатися життям.

Іван Нагріняк

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ