Податкова інформує (01.08.2019)

Автор: Сергій Категорія: Податкова інформує Створено: Четвер, 01 серпня 2019, 10:26

До уваги суб’єктів ЗЕД – імпортерів пального 

З 23 липня вступили в дію  доповнені правила заповнення граф митної декларації, які стають чинними у зв’язку з запровадженням згідно з Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» нової системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового (далі - СЕАРП та СЕ) з питань обліку в СЕАРП та СЕ пального, що ввозиться на митну територію України.

Так обсяги ввезеного на митну територію України пального обліковуються в СЕАРП та СЕ та зараховуються автоматично на підставі оформлених митних декларацій у розрізі платників податку та умов оподаткування пального за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТЗЕД.

Відповідно до підпункту 14.1.141 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПКУ) пальне – нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПКУ.

Таким чином ПКУ відносить до пального всі підакцизні товари, визначені у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПКУ.

У зв’язку з цим, з метою обліку та зарахування ввезеного пального за даними митних декларацій в розрізі умов оподаткування до СЕАРП та СЕ, з 23.07.2019 при декларуванні за митними деклараціями типів «ІМХХУУ» (де «XX» - код відповідного митного режиму «40» або «41», а «УУ» - один з кодів «АА», «ДР», «ДЕ», «ТК», «ТФ», «ТН», «ДТ») товарів, зазначених у підпункті 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПКУ (крім непідакцизних товарів за кодами згідно з УКТЗЕД 2710 19 62 00, 2710 19 64 00, 2710 19 68 10, 2710 19 68 20, 2710 19 68 90, 2710 20 31 00, 2710 20 35 00, 2710 20 39 00, що згідно з описом можуть відноситись як до підакцизних, так і до непідакцизних), в окремому полі електронної митної декларації або електронної копії митної декларації на паперовому носії без наведення в паперовому примірнику необхідно зазначати код виду умови оподаткування пального акцизним податком згідно з ПКУ, а саме:

  • «01» - сплата акцизного податку в загальному порядку за ставками згідно з підпунктом 215.3.4 пункту 215.3 статті 215 ПКУ;
  • «02» - звільнення від оподаткування акцизним податком згідно зі статтею 213 ПКУ;
  • «03» - оформлення векселя та часткова сплата акцизного податку на умовах, встановлених пунктом 229.8 статті 229 ПКУ, при ввезенні на митну територію України бензинів авіаційних або палива для реактивних двигунів за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2710123100, 2710127000 та 2710192100;
  • «04» - оподаткування на умовах, встановлених пунктами 229.2 - 229.7 статті 229 Податкового кодексу України пального, ввезеного на митну територію України в якості сировини для виробництва непідакцизної продукції.

Зважаючи на вищевикладене звертаємо увагу суб’єктів ЗЕД на необхідність врахувати вказану інформацію стосовно правил наведення коду виду умови оподаткування пального акцизним податком у митних деклараціях відповідно до наведених роз’яснень. 

Фермерські господарства отримали додаткову фінансову підтримку 

З 1 січня 2020 року набирає чинності постанова Кабінету Міністрів України від 22 травня 2019 року № 565 (далі – постанова №565), якою затверджено Порядок надання сімейним фермерським господарствам додаткової фінансової підтримки через механізм доплати на користь застрахованих осіб – членів/голови сімейного фермерського господарства платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Утім, право на отримання доплати отримають лише члени/голова сімейного фермерського господарства без статусу юридичної особи, яке зареєстроване платником єдиного податку четвертої групи.

Разом із тим, такого права на отримання доплати не матимуть члени/голова сімейного фермерського господарства, які підлягають страхуванню на інших підставах або звільняються від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідно до частини четвертої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон) та не беруть добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Що ж потрібно для отримання такої доплати? Не пізніше ніж за п'ять робочих днів до початку місяця голова сімейного фермерського господарства має подати до територіального органу ДФС за місцем свого обліку як платника внеску, відповідні заяви від себе та усіх членів сімейного фермерського господарства за встановленою формою. До заяв голова фермерського господарства додає копію договору (декларації) про утворення сімейного фермерського господарства. При цьому, фермерам варто врахувати, що право на отримання доплати виникає у них з 1 числа місяця, наступного за місяцем подання заяви.

По завершенню календарного року, за його підсумками, члени/голова сімейного фермерського господарства сплачують внесок із суми доходу (прибутку), отриманого від провадження їх діяльності, у строки, передбачені Законом, який зменшується на суму доплати, виплаченої за рахунок бюджетних коштів.

Шановні клієнти!

За інформацією прес-служби ДФС України у зв’язку з неможливістю суб’єктів, які здійснюють продаж захищених носіїв ключової інформації, задовольнити попит на захищені носії ключової інформації, Кваліфікований надавач електронних довірчих послуг Інформаційно-довідкового департамент ДФС продовжує надавати електронні довірчі послуги без обов’язкової генерації особистих ключів користувачів виключно на захищені носії ключової інформації. 

Основні засоби внесенні до статутного фонду. Чи нараховувати амортизацію?

Розрахунок амортизації основних засобів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених п.п. 14.1.138 ст. 14, п.п. 138.3.2 - 138.3.4 ст. 138 ПКУ.

Для розрахунку амортизації відповідно до положень п. 138.3 ст. 138 ПКУ визначається вартість основних засобів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку (п.п. 138.3.1 ст. 138 ПКУ).

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів (основних засобів, не призначених для використання в господарській діяльності платника податку).

Пунктом 7 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом МФУ від 27.04.2000 № 92, встановлено, що придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю.

Первісною вартістю основних засобів, що внесені до статутного капіталу підприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7 (п. 10 П(С)БО 7).

Первісна вартість об’єкта основних засобів складається з таких витрат:

  • суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
  • реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобів;
  • суми ввізного мита;
  • суми непрямих податків у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству/установі);
  • витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів;
  • витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів;     інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

У податковому обліку не передбачено обмежень щодо нарахування амортизації на основні засоби, внесені до статутного фонду підприємства.

Такі основні засоби, які призначені для використання в господарській діяльності платника податку, підлягають амортизації. Амортизації підлягає погоджена засновниками (учасниками) підприємства їх справедлива вартість з урахуванням вищезазначених витрат, передбачених п. 8 П(С)БО 7. 

Списуються зіпсовані ТМЦ. Чи нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ?

Платник ПДВ зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених п. 189.9 ст. 189 ПКУ).

Податкові зобов’язання з ПДВ визначаються по товарах/послугах, необоротних активах, придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Отже, оскільки платником ПДВ здійснюється операція зі списання товарно-матеріальних цінностей (зокрема, зіпсованих), то вони починають використовуватись в операціях, що не є господарською діяльністю такого платника податку.

Оскільки під час придбання товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих) суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов’язань з ПДВ за ставкою 20% виходячи з вартості придбання таких товарно-матеріальних цінностей (в тому числі зіпсованих).

Зазначена норма передбачена п. 198.5 ст. 198 ст. 198 Податкового кодексу.

Коли новоствореному підприємцю – платнику єдиного податку першої та другої груп сплачувати єдиний внесок? 

Як інформують в Жмеринському управлінні ГУ ДФС у Вінницькій області,  єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування нараховується:

  • для фізичних осіб-підприємців (крім фізичних осіб-підприємців на єдиному податку), – на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.  У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування». При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць;
  • для фізичних осіб-підприємців - платників єдиного податку – на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з нормами Податкового кодексу України зареєстровані в установленому порядку фізичні особи - підприємці, які подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування (першої чи другої групи), вважаються платниками єдиного податку з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулась державна реєстрація.

Таким чином, фізична особа - підприємець, яка до кінця місяця, в якому відбулась її державна реєстрація як суб’єкта господарювання, подала заяву про обрання першої чи другої групи спрощеної системи оподаткування, є такою, що перебуває на загальній системі оподаткування і база нарахування єдиного внеску за цей місяць для неї визначається як сума доходу (прибутку), отриманого від діяльності фізичної особи – підприємця, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

З першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася державна реєстрація, зареєстровані в установленому порядку, новостворені фізичні особи - підприємці, віднесені до платників єдиного податку першої та другої груп, нараховують єдиний внесок у розмірі, визначеному такими платниками самостійно, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. 

У вас немає прав для коментування