В старому радянському, тім ще кіно
Там фраза була,яку помню давно.
Вкрав, випив, в тюрму – актор говорив.
Якби він дожив, він би фразу змінив.

В теперішній час нуворішів і гнид,
Цей вираз класичний такий мав би вид.
Вкрав, частку віддав і знову украв.
В тюрму прокурор вже би інших саджав.

А далі про інше будем говорить.
Що є навкруг нас і за що так болить.
Невже він не спиниться, той казнокрад.
Чи є в нього совість,чи він просто гад.

Маєток збудовано доньці й собі
На нашій вкраїнській страждальній землі.
Машина, квартира, багато чого.
Якби здобув чесно, було б все одно.

Огляньсь навкруги як народ твій живе.
Невже так приємно дивитись на все.
Країна-руїна хоч там, а хоч тут.
Продав свою совість – останній редут.

Як можна спокійно сприймати це все?
Земля ж, як чистилище, тіло візьме.
Все виплюне інше, непотріб і хлам.
Залишиш по собі зневагу синам.

Ти думаєш в церкві відмолиш гріхи,
Відкупишся й все, можна далі іти.
Творити свої підлі й чорні діла.
Бо церква ж є поруч, все спише вона.

Можливо і так, та не спише народ.
Чим далі, ти ближчим є твій ешафот.
Яким би могутнім не був старий дуб,
Проте і на нього є свій лісоруб.

А ліс як рубають, то тріски летять.
Задінуть і ближніх, і пізно кричать.
Якщо ти не дурень, то вчасно спинись.
Піди до людей і лицем повернись.

Якщо нема крові на твоїх руках.
І відданість буде в ділах, як в словах.
Громада пробачить усе, що було.
Сам зміниш майбутнє, крім тебе – ніхто.

Ось так із класичної фрази в кіно,
Напутняя склалась порада.
А то, як вчинити, що класти на кон,
То тільки твій вибір і твій Рубікон.

Анатолій Козак

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ