В одній із телепередач кореспондент звернувся до сина нашого Президента із запитанням, як йому вдалося за два з лишком роки стати мільярдером, на що Олександр Янукович відповів: «Я не Илья Муромец и на печи не лежал».
Добре розумію, що це нереально, але я звернувся б до пана Олександра з проханням поділитися досвідом, як це йому вдалось. Я стара людина – 87 років прожив. Трудового стажу – 47 років. Вісім відслужив у Радянській армії, з них 1,5 року – у діючій армії під час Великої Вітчизняної війни. Потім 39 років працював, як тоді казали, в народному господарстві. На печі не лежав жодного дня. А все добро, надбане мною за ці роки, – це хатина в селі, клаптик землі розміром 15 соток та ще тримаю живність – сімох курочок.
На свою долю не скаржусь. І я, і дружина одержуємо пенсію. Як радять нам наші зверхники, коли завесніє, беремо в руки лопати і йдемо копати город. Нелегко порпатися в земельці, але не скиглимо. Тільки не дає спокою майбутнє наших дітей та внуків. Не буду втомлювати шановних читачів розповіддю, якою тяжкою працею добувають вони хліб насущний. Ніхто з них не нажив мільйонів – ледве забезпечують себе найнеобхіднішим. Правильно говорить російське прислів’я: «Від трудів праведних не побудуєш палат кам’яних».
Під час навчання в радянських ВНЗ ми вивчали «біблію комунізму» – відомий твір Карла Маркса «Капітал». Багато там утопії та іншої мішури. Але з одним постулатом апостола комунізму не можна не погодитися: «Хто не створює матеріальних благ, а користується ними, той пожирає чужу працю». Наче про наших товстосумів сказано.
На моє глибоке переконання, в нашій країні надбати таке багатство можна тільки двома шляхами – пробитися до державної годівниці або бути сином чи близьким родичем Президента.
Валентин ХОМЕНКО, інвалід війни І групи.
смт Копайгород, Вінницької області.
17-05-23
17-03-22