– Отака була в мене «гарантійна грамота» – авторитет батька і моє чесне слово, – згадує керівник. – Утім, людей можна було зрозуміти – ніхто не хотів пошитися в дурні. Село придивлялося до мене, і я вивчав його. Кожен свій крок добре зважував, а потім брався до роботи. І взаємна недовіра незабаром розвіялася.

На околиці села Віктор Володимирович купив невеличку хатину і на тому обійсті облаштував щось на зразок тракторної бригади. Бо на початку не було де й болта виточити, і оглядової ями з піддашками не мали, і харчувалися люди з домашніх вузликів просто неба. А техніку стягував, звідки міг. Старенький, але ще робочий ЮМЗ-6 привіз із Києва, в Михайловецькому аграрному ліцеї купив Т-40. У першу команду увійшли надійні помічники і грамотні спеціалісти – Віталій Опольський, Степан Опольський, Валентина Опольська, Анатолій Павлюк, Микола Яворський, а головний бухгалтер Софія Головатюк їздила на роботу із сусідньої Морозівки…

Серед багатьох людських чеснот є у Віктора Гори гарна ділова риса – він уміє бачити перспективу. Це його, так би мовити, «козирна карта».

– А як же було вижити? – веде мову далі. – Я відчував, що на село насувається руїна, і готувався до неї, зміцнюючи матеріальну базу господарства. Як не було сутужно, щороку купував нову техніку. Тепер ні в кого нічого не позичаємо, хіба що бурякозбиральний комбайн нам присилають на період «солодких» жнив із Моївського цукрозаводу. Більше того, якщо в сусідів виникає якась скрута, поспішаємо їм на підмогу.

За останні роки площа орних земель у нас розширилась до двох тисяч гектарів за рахунок приєднання переважної більшості землевласників Сніткова. Радію з того, що нам удалося зберегти всі основні господарські будівлі: пункт заправки, ангари для техніки, контору з їдальнею. Віднедавна орендуємо наділи ще й у Михайлівцях, Долинянах і Котюжанах. Це той запас міцності, який дає нам упевненість у завтрашньому дні. Тривалий час дружимо із сільгоспавіацією, яка допомагає нам підживлювати посіви та в інших роботах. Цього разу Ан-2 прилетів із Ужгородської авіакомпанії «Глобал ЕЙР Компані». Командир літака Яків Яценко, другий пілот Юрій Єгоров і механік Олександр Лях за кілька днів розсіяли добрива на всій 1070-гектарній площі озимих культур, що дало змогу виграти час для вчасної сівби ранньої групи зернових.

До розмови приєднується начальник управління агропромислового розвитку Мурованокуриловецької райдержадміністрації Микола Невлад. «У нас чимало талановитих і грамотних господарників, але Віктор Гора єдиний у районі, хто продовжує використовувати сільгоспавіацію, – каже він. – І результати такої співпраці досить вагомі. Фермерське господарство «Стріла» входить до трійки найкращих господарств району. Тут стабільно збирають високі врожаї зернових і технічних культур, значні кошти вкладають у соціальну сферу населених пунктів. Одне слово, «Стріла» влучає в ціль».

Віктор ЗЕЛЕНЮК.
Мурованокуриловецький район
Вінницької області. Фото автора.

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ