Громадськість села звертається до вас як до жінки, вчительки.
Ми розуміємо, що ви, як і кожна жінка, хочете мати діток, бо саме в них ми бачимо здійснення своїх мрій, сподівань. Віримо у те, що хочете зігріти теплом і любов’ю дитяче серце. Однак сумніваємося, чи маєте добре серце з погляду на те, як вдалося вам «усиновити» хлопчиків.
Ми, журавлівчани, знаємо, як це було, і хочемо нагадати вам, сподіваючись, що ви, вчителько, проаналізувавши свої дії, а вони були незаконними, негуманними, повернете дітей матері, яка протягом п’яти років ростила їх.
Наталя взяла цих діток із Будинку дитини маленькими і хворобливими. Меншого Олексія довго лікувала, возила до найкращих спеціалістів, щоб він був здоровий. Діти їй стали рідними, як і вона їм. Ви не захотіли брати дітей з будинку дитини (а скільки їх чекає там на усиновлення!), бо хотіли вже виплеканих і здорових дітей. Як учителька ви знаєте ази психології, бо цю науку вчителі опановують у педвузах. Чи думали ви над тим, яку психічну травму нанесли цій сім’ї, дітям і матері, коли забирали їх? Ви ж бачили, що діти не хочуть йти від мами Наталі, коли приїжджали в наше село, а якщо цього не зрозуміли, мабуть, чули розповіді сусідів, які давали інтерв’ю журналістам з телеканалу ICTV. Діти ховалися, коли чули звук машини, бо боялися, що то їдуть за ними.
На жаль, цього разу сховатися дітям не вдалося, бо їх і маму обманом забрав чиновник у райдержадміністрацію, пообіцяв нашому сільському голові та депутату своїм коштом привезти в село дітей після того, як мати підпише документи про згоду на усиновлення. Що було далі, ви, вчителько, вже знаєте. Дві машини вже чекали, коли привезуть цих діток до райдержадміністрації. Заступник голови райдержадміністрації закликала Наталю в кабінет для підпису документів, а тим часом дітей, які залишилися в соціальній службі, виштовхали з кімнати і тягли сходами з третього поверху. На крик дітей з кабінетів повибігали всі, хто був у той час у райдержадміністрації. Про це говорить нині весь район. Чи не бачили ви цього? Якщо не бачили, то це бачили ваші люди.
Вам, освіченій жінці, вчительці, яка покликана сіяти розумне, добре, вічне, треба було б проаналізувати дану ситуацію і відмовитися від цієї ганебної справи. Але ви і зараз переховуєте цих дітей. 15 червня 2011 року до вас приїжджала делегація від громадськості села Журавлівки, щоб поговорити, а ви сховалися.
Звертаємося до вашої совісті! Поверніть дітей в сім’ю, з якою соціальна служба Тульчинського району ще не розірвала договір про прийомну сім’ю. Будьте людиною! Візьміть собі діток, як це роблять порядні люди, з Будинку дитини і виховуйте їх.
17-05-23
17-03-22