А ще раніше адміністрація ВАТ "Будматеріали" на вимогу трудового колективу розірвала трудовий договір з головою правління Аркадієм Барвінським. Він повернувся з судовим виконавцем і рішенням суду про його поновлення на роботі. Але у кабінет так і не зайшов.
Того дня зранку робітники ВАТ «Будматеріали» побачили, як їхній колишній директор прийшов на роботу. Люди зійшлися у приймальну: «Де наші акції? Чому їх забрали?» І хоча директор запевняв, що поверне усі акції, але люди вже не вірили. У них були на це підстави, бо довго терпіли і чекали.
У березні цього року на зборах профспілок була оприлюднена інформація про порушення головою правління ВАТ «Будматеріали» зобов’язань: зарплата робітників не переглядалась з травня 2003 року, не виплачувались 13-та зарплата, матеріальна допомога на оздоровлення, соціальні та ритуальні потреби (хоча, за свідченням профкому, директор за рік отримав матеріальної допомоги на суму понад 9 тисяч гривень), порушувались умови роботи та охорони праці, надання відпусток, робота у вихідні і святкові дні не узгоджувалась з профспілками і не оплачувалась згідно з законодавством.
Інспектором територіальної Державної інспекції праці у Вінницькій області було здійснено перевірку, якою підтверджено усі ці порушення. Інспектор на основі перевірки подав директора до суду.
Рішення трудового колективу було одностайне — доручити наглядовій раді товариства ВАТ «Будматеріали» розірвати трудовий договір з головою правління.
Розповідає в.о. директора Олександр Павлишин:
– Однак після цього директор запрошує аудитора, який перевіряє роботу державного інспектора, і вказує в акті, що порушень немає. З цим висновком колишній голова правління йде у суд. І через півтора місяця його поновлюють на роботі.
Додає Сергій Суховерський, голова профкому:
– У 2001 році обманним шляхом, задуривши і залякавши людей, що бандити скуплять акції, продадуть завод, а тут зроблять авторинок, тодішній голова правління Аркадій Барвінський наказав робітникам продати акції у власність товариства. Скуповував їх по 3-5 копійок за рахунок підприємства. Коли акції були скуплені, їх безкоштовно передали членам правління, спостережній раді і ревізійній комісії. Але під тиском директора було здійснено договір дарування та купівлі-продажу цих акцій на директора, його дружину і сина. При оформленні договорів зазначалась ціна акцій, яку мали отримати члени спостережної ради та ревізійної комісії. Насправді ж цих грошей вони не бачили, бо члени сім’ї Барвінських їх нікому не платили. І вийшло, що 35% має директор, 20% — головний інженер і 16% — його дружина та син (він, до речі, взагалі ніколи не працював на підприємстві). Тобто, в руках Барвінського — 51%.
Сьогодні 14 позовів про визнання договорів дарування недійсними знаходяться у Староміському районному суді.
У 2001 році ми взяли Мурованокуриловецький цегельний завод в оренду, поновили, обладнання відремонтували, почали випускати цеглу. І раптом дізнаємось, що за спинами колективу, голова правління переоформив засновниками цього заводу тещу і сина. І вийшло, що ВАТ «Будматеріали» за договором бере на себе усі матеріальні затрати, а засновниками на 100% залишаються теща і син.
І хоча зараз є колектив, але в цих людей немає акцій. Сьогодні директор має 69%, і навіть якщо люди проти, то він більшістю акцій приймає таке рішення, яке треба йому. І будьте мені здорові, яке може бути голосування?!
Тамара Гончарук, пенсіонерка, яка 32 роки пропрацювала на заводі:
– Акції ділили несправедливо — я працювала з 1970 року, а отримала менше, ніж ті, хто тільки прийшов. Є люди, які пропрацювали по 40-50 років, вони ще вручну робили цеглу, а отримали за усі свої акції по 80 гривень. Якось він каже — у нас є прибуток і за ці гроші ми скупимо акції. Як можна за наші ж прибутки скупити у нас же акції? Якщо є прибуток, то дайте людям дивіденди. А він за наш прибуток скупив акції і став акціонером, а 270 працівників залишились з дулею. Виходить, ми все життя працювали, щоб потім він прийшов і став нашим хазяїном?
Кажуть робітники:
– Після того, як Барвінського було звільнено, у підприємства знайшлися гроші, щоб підвищити нам зарплатню. Хоча до цього ми постійно чули від Барвінського, що грошей на це немає, треба відбудовувати завод. А сьогодні і завод реконструюється, і зарплата платиться. Значить, можна було?
Прокоментувати неспокійну ситуацію на підприємстві ми попросили Аркадія Барвінського:
– Тарифні ставки і посадові оклади не переглядалися щодо галузевої угоди, але на підприємстві приймались коефіцієнти 1,2 – 1,4. Було проведено аудиторську перевірку, висновок якої показав, що фактично виплачена зарплата більша, ніж та, яка переглядалась за галузевими угодами. Що стосується «13-ї» зарплати в 2002-2004 роках, ми вели реконструкцію заводу і значні кошти йшли на це.
Щодо акцій. Дійсно, ходили чутки, що завод заберуть і зроблять авторинок, мені особисто про це говорили. І щоб зберегти підприємство, довелося все взяти в свої руки. Бо якби все це справдилось, то у людей би почали перекуповувати акції і підприємство пропало б.
І якщо люди хочуть отримати свої акції назад, то 30 липня будуть збори акціонерів і я винесу рішення, щоб повернути людям акції, це десь 16%. А решта, які я купував особисто, звичайно, залишаться у мене.
Сьогодні 80% уставного фонду Мурованокуриловецького заводу належить моїй сім’ї. Але це зроблено не для того, щоб отримувати дивіденди чи прибуток, а щоб підприємство могло працювати на єдиному 10%-му податку. Є договір про те, що 75% від прибутку йде на вінницьке підприємство. А 25% - залишається у Мурованих Курилівцях.
Колектив виступає проти мене? Неправда. Там є десяток людей, які хочуть бачити директором головного інженера, ось вони і затіяли це. Але якщо я вийду на роботу і побачу, що усі люди мене не хочуть бачити, я піду — даю слово.
Ірина ЯРОШИНСЬКА
17-05-23
17-03-22