На початку липня на Вінниччині ми оголосили конкурс для тих, хто цікавиться історією та туризмом свого району, міста, селища чи села. Є ще багато непізнаних туристичних цікавинок та нерозказаних розповідей про людей, які внесли вагомий вклад у розвиток рідного краю. На конкурс надійшли чудові роботи, серед яких визначені переможці, а всі учасники будуть нагороджені пам’ятними сувенірами.

Перше місце посіла робота Мельник Аліси Олексіївни з с.Галайківці Мурованокуриловецького району «Історія Храму в селі. Крізь призму століть». І ось дякуючи Петру Павловичу Струсевичу, моєму колезі-депутату, який сам родом з Галайківців, побувала у цьому святому та надзвичайному мальовничому місці сили!

На краю села Галайківці на одному з пагорбів, що височіє над річкою Жван Батіг, гордо возвеличується, виблискуючи золотом куполів, Храм Святих Безсеребреників і Чудотворців Косьми і Даміана.

З давніх – давен цей пагорб називають Святою горою, а всю місцину монастирською. Як свідчать історичні знахідки, в кінці 14 на початку 15 століття тут був заснований чоловічий монастир. До наших часів дійшли перекази про мученицьку смерть монахів, які переховували від турків монастирські цінності і були заживо поховані під землею. Старожили розповідають, що й досі в Святій горі лежать оті скарби, а божественний спів загиблих іноді вчувається з під землі багатьом із односельців. На початку 18 століття православний монастир став базиліанським, а в 1745 році був закритий, як такий, що не мав засобів для існування. І лише напередодні революціїї1917 року митрополит Володимир визнав це святе місце і благословив сюди ігуменю Софію Рачинську.

Тут же, поряд, є ще одна відома своїми чудесами зцілення, могила старця Агафадора. Двадцять років прожив він у монастирській келії у бідності, але з великим терпінням і молитвою. Позбавлений усіх життєйських радощів, батюшка Агафадор став володарем великих духовних дарувань: ясно бачення, зцілення хворих, молитви за всіх людей, за в весь світ… І до нього йшли люди. За благословенням, порадою, втіхою. Йдуть і по сьогодні, але вже до могили – з щирою молитвою і проханням, бо в кожного в житті бувають хвилини, коли не можуть допомогти ні гроші, ні посада – ніщо земне.

Про скромне життя батюшки Агафадора ще й сьогодні нагадує келія, розміщена у невеличкій хатинці, що має форму хреста. Тут зберігаються його особисті речі. Кажуть, що тут йому являлася Божа Матір.

Особливо людно у Божому Храмі в дні великих релігійних свят. Так, більше тисячі прихожан прибули на святу гору 9 серпня на свято Святого Пантелеймона і всі вони були свідками великого чуда: ікона замироточила. На території монастиря ще ведуться будівельні роботи.15 липня 2018 року було освячення та відкриття нового деревяного храму святих царських мучеників.

Двадцять років прожив він у монастирській келії у бідності, але з великим терпінням і молитвою. Позбавлений усіх життєйських радощів, батюшка Агафадор став володарем великих духовних дарувань: ясно бачення, зцілення хворих, молитви за всіх людей, за в весь світ… І до нього йшли люди. За благословенням, порадою, втіхою. Йдуть і по сьогодні, але вже до могили – з щирою молитвою і проханням, бо в кожного в житті бувають хвилини, коли не можуть допомогти ні гроші, ні посада – ніщо земне.

Про скромне життя батюшки Агафадора ще й сьогодні нагадує келія, розміщена у невеличкій хатинці, що має форму хреста. Тут зберігаються його особисті речі. Кажуть, що тут йому являлася Божа Матір.

Лариса Білозір

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ