Дуже печальна новина у нас, вінницьких письменників: з Мурованих-Курилівців повідомили, що на 82 році життя пішов у далеку дорогу наш колега Никанор Миколайович Дубицький, прозаїк-гуморист, незмінний автор нашого літературно-мистецького журналу "Вінницький край", лауреат Всеукраїнської літературної премії імені Степана Руданського, автор майже двох десятків книг, що читали їх від першої до останньої сторінки і передавали з рук у руки люди.

Пішов у засвіти український інтелігент, народжений 5 лютого 1937 року в с. Ніверка Кам"янець-Подільського району на Хмельниччині, він більшу частину свого життя творив на Вінниччині.

Ще зовсім недавно ми у редакції журналу раділи публікації його цікавої гумористичної повісті. А тепер сумуємо, бо пішов він слідом за своїми друзями і колегами Леонідом Пастушенком, Іваном Волошенюком і Григором Мовчанюком...

Не стало на квітучій подільській землі, що її так любив Никанор Миколайович, ще одного справжнього патріота України, за її волю і незалежність він боровся з молодих літ, ще студентом Львівського університету, і був вигнатий з числа студентів за "прояви українського буржуазного націоналізму" , іншими словами - за любов до Батьківщини!

Завідував клубом, працював у колгоспі, на різних будовах, у редакціях районних газет на Хмельниччині ("Нове життя") і Вінниччині ("Наше Придністров"я"). З-під його пера вийшли книги сатири і гумору "Генеральна репетиція", "Козирний туз", "Плач Геракла", "Дуля з маком", "Притча про дублянку", "Вибрик фортуни", "Не кажи "гоп!", "І тут підійшов Сянько...", "Файне слово", "Чому тужить сопілка" та інші.
Друзі називали його магом подільського сміху і майстром веселого жанру!

Не до сміху і не до веселощів нам тепер, братове... Світ збіднів на ще одну чудову Людину, а ми - на одного спілчанського брата. Нехай царствує! Пам"ятатимемо сміхотворця діда Никанора Дубицького! І житимемо далі!

Вадим Вітковський

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ