Як землю під українську церкву в центрі Мурованих Курилівців подарувала родина Кондратюків...

Автор: Сергій Категорія: Різне Створено: Неділя, 30 жовтня 2016, 22:59

Як землю під українську церкву в центрі Мурованих Курилівців подарувала родина Кондратюків...Про районну і селищну владу, що ходять в різні церкви, про задавнений давній конфлікт між московським та київським патріархатом в районі та перемогу України у війні на Донбасі розповів отець Сергій Орловський.

На перехресті вулиць Героїв Небесної сотні та Соборної зовсім нещодавно з'явився фундамент нової церкви. Зводить її релігійна громада Української православної церкви Київського патріархату. А ще донедавна прихильники київського патріархату У Мурованих Курилівцях шукали прихистку навіть у католиків, і якийсь час службу відправляли у місцевому костьолі по черзі: католики й православні. Дивно, бо настоятель московського патріархату не пустив до церкви цю релігійну спільноту. Але, схоже, пристрасті вгамовуються і місце для нового храму вдалося знайти. То можна вважати давній конфлікт, котрий триває не одне десятиліття, вже вирішеним? І як зараз, в умовах війни парафіяни знаходять порозуміння? Про це цікавимося у священика української православної церкви Київського патріархату отця Сергія Орловського.

– Ця земля донедавна належала сім'ї Кондратюків, а нещодавно вони подарували її нашій громаді, переоформивши всі потрібні документи, і віддавши на будівництво нового храму 30 тисяч гривень. Ще трохи зібрала громада. Але цього, звичайно, недостатньо, тому збір коштів і досі триває. Бо будівельні матеріали дуже дорогі, та й робота теж. Хоча робітники й трохи скидають ціни, але в них теж сім'ї. – розповідає отець Сергій – Цоколь і фундамент зробили власними силами, нам ніхто не допомагав.

– Як позначилася війна на стосунках людей в Мурованих Курилівцях?

– Якщо б не АТО, то, мені здається, цього будівництва й не було б. Через те, що священик московського патріархату не хотів благословляти допомогу для наших бійців, вважає майданівців бандитами, люди збунтувалися. Відколи я тут, привозили відспівувати тільки одного бійця з Вищеольчедаєва, більше, слава Богу, загиблих не було. Відспівував його я. Священик московського патріархату приходив на похорон, я запитав його, чи хоче він долучитися до служби, чи хоче щось сказати людям, бо він мешканець того села, але той утримався. На щастя, жодних протестів не було, хоча той священик прийшов зі своїми людьми. Але на моєму боці були хлопці з АТО, які підтримували мене. Але, що б там не було, за останні два роки ця війна згуртувала людей. Минулого вівторка зателефонувала жінка і сказала, що зібрали допомогу для військових, але треба ще довантажити автомобіль. Ми з друзями миттю зібрали ще 15 мішків картоплі, інших харчів. У нас люди такі: якщо треба допомога – вони неодмінно відгукнуться.

– А хабарів за землю у центрі Мурованих Куриловець і за різноманітні дозволи від вас ніхто не вимагав?

-Ні. Я думав, що можуть виникнути якісь труднощі, бо більша частина селищних чиновників — прихильники московського патріархату, а частина районних — наші прихожани. Так склалося, що більшість наших прихожан - учителі та місцева інтелігенція... Але селищна голова запевнила що допомагатиме чим зможе. Про хабарі мова не йшла.

– Як живеться єдиній релігійній громаді київського патріархату в районі?

Спокійно, хоча моєму попереднику і погрожували, і колеса на автомобілі різали. Та й мене попереджували, що можуть бути якісь погрози. Але нічого такого не було. Зрідка буває, що хтось у спину кине: “роскольник, служить диявольській церкві”. Та я на це не зважаю і всіх вчу не відповідати кривдникам взаємністю. Гадаю, що незабаром українці таки прийдуть до єдиної помісної церкви. Адже ми молимося одному Богові.

– На честь якого святого буде освячений новий храм?

– Це буде храм Святого Миколая Чудотворця. 19 грудня на храмове свято ми запросили Владику Вінницького та Брацлавського Михаїла, плануємо закласти капсулу. А вже навесні, коли фундамент устоїться, продовжимо зведення храму. Мурують тут місцеві майстри, з каменю. У сусідньому селі розібрали ферму. Сама церква буде дерев'яною. А якою буде дорога до храму — залежить від місцевої влади. Біля самої церкви ми облаштуємо територію. Думаю, все задумане втілиться в життя приблизно через 2-3 роки. Поки що відправляємо службу у старій бібліотеці, котру ми переобладнали під храм.

Ми завжди молимося за тих, хто воює за Україну, за тих, хто зараз в Росії та на окупованих територіях у полоні, молимося за загиблих і тих, що сидять у в'язницях. І віримо, що патріотизм, добро і справедливість неодмінно переможуть.

 

Тетяна Кондратьєва, газета "33-й канал"

У вас немає прав для коментування