На Вінниччині за «розбазарювання» майна підприємства його екс-керівника засуджено до 7 років


Вироком Могилів-Подільського районного суду до 7 років позбавлення волі засуджено колишнього голову ТОВ «Злагода» у Мурованокуриловецькому районі (Вінницька область) за незаконний продаж майна підприємства.

Про це повідомляє прес-група УСБУ у Вінницькій області.

За повідомленням, засуджений у 2007-2008 роках незаконними махінаціями привласнив близько 500 тисяч гривень, що належали товариству.

Встановлено, що голова збанкрутілого товариства, без відома і дозволу його співвласників, продав майно, яке не підлягало реалізації, а більшу частку грошей привласнив. Він особисто ухвалював власні рішення, розпродаючи будівельні матеріали, отримані від розбирання шести телятників, під навісів для сіна, пункту стаціонарного обмолоту, санпропускника та ін. ціна, за якими він розпродав неналежне йому майно, були вдвічі і втричі нижчими від реальної вартості об’єктів. Третю частину підготовленого до продажу майна, колишньому керівнику сільгосппідприємства не вдалось реалізувати.

Півтисячі депутатів місцевих рад обраних від комуністичної партії взяли участь у обласних зборах які відбулись в Мурованих Курилівцях. 

Із однопартійцями зустрілись Адам Мартинюк, перший заступник голови Верховної Ради, Валентин Матвєєв, перший заступник голови фракції Компартії у Верховній Раді та народний депутат Валерій Бевз. Разом визначали головні напрями роботи, обговорювали актуальні для області питання, шукали шляхи вирішення соціально економічних проблем. Докладніше Олексій Літвінов.

Мешканка смт Муровані Курилівці Іванна Стицун продовжує успішно виступати на міжнародній арені. Після бронзового успіху на дебютному етапі Кубку Європи серед кадетів (вік спортсменів до 17-ти років) в Загребі настав золотий.

Вихованка Мурованокуриловецької школи дзюдо святкувала перемогу на другому етапі Кубку Європи, що проходив 2 квітня в Києві. В столиці України Іванна виступала в звичній для себе ваговій категорії до 40-ка кілограмів. На шляху до золотого поєдинку жодна з суперниць не могла хоча б чимось здивувати вінничанку. А в фіналі на Іванну Стицун чекала зустріч з Анною Тимків. У вінничанки давні рахунки зі спортсменкою із Івано-Франківська. Обидві дзюдоїстки не раз визначали переможця в фінальних схватках різних змагань. Остання зустріч (фінал VI літніх спортивних ігор, що проходили в лютому) завершилась перемогою Анни Тимків. Але на цей раз, Іванна переписала історію зустрічей з непохитною суперницею. Вінничанка, проводячи впевнено атаки та ліквідуючи спроби суперниці скоротити розрив у рахунку, заставила Анну Тимків задовольнитися сріблом, а сама приміряла нагороду вищого гатунку.

Рок-гуртом з жіночим вокалом сьогодні нікого не здивуєш. Але коли на вокалі дівчина з гітарою – це викликає підвищений інтерес, погодьтесь. Сьогоднішня розмова саме з такою дівчиною – вокалісткою і гітаристкою вінницького гурту «Карт-Бланш» Лілією «Корицею» Коломієць.

Ліля, для початку, розкажи про свій гурт: коли і за яких обставин він утворився?

Колись у далекому 2006-му році був у мене гурт «Іду на ви». Грали ми щось типу арт-етно-фолк-року із домішками ще бозна чого. Програвшись два роки гурт розпадається з особистих причин та постійних конфліктів через різні погляди на музику. Я їду до Києва, живу там деякий час, марно намагаючись зібрати банду в столиці. З часом це діло мені набридає і я повертаюсь до коханої Вінниці, в надії тут знову зібрати команду з трохи іншим складом. Єдиний, хто мене цікавив з попереднього складу – басист, бо саме з ним ми якось порозумілись одразу. Саме басиста по приїзду у Вінницю я і зустріла. Саме басист і покликав мене у свій новоспечений колектив, де, окрім нього, був ще барабанщик та гітарист, котрого більше не було, ніж він був. Ми почали робити мої пісні, гітарист з часом таки самоліквідувався, і мені усе частіше доводилось брати у руки гітару, аби показувати що там і до чого. Так я з нею і зріднилася, аби потім уже не випускати. В грудні 2009-го, за місяць наших знущань над музикою, до нас нарешті приєднується гітарист. Ми його довго чекали – їхав він аж з Пітеру (сам він з Мурованих Куриловець, будучи в Пітері навчався в муз. школі Римського-Корсакова по класу класичної гітари). Басист переконав, що це чудовий хлопець і він нам обов’язково підійде. Слава Богу, так і сталось. Ось тоді і розпочалась плідна праця над програмою. Через 2-3 місяця ми відіграли перший концерт, а там – пішло-поїхало. Чим і по сьогоднішній день займаємось.