З 1 січня 2017 року набули чинності зміни до Закону № 2464, зокрема щодо нарахування та сплати єдиного внеску фізичними особами – підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність. Крім того, Законом України від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII «Про Державний бюджет України на 2017 рік» визначено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600 грн, а мінімальна заробітна плата – 3200 грн.
Відтак, базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб – підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов’язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону № 2464 в редакції Закону № 1774).
Оскільки для фізичних осіб – підприємців, у тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування, крім фізичних осіб – підприємців віднесених до першої групи платників єдиного податку, та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), то мінімальна сума єдиного внеску для таких осіб за 2017 рік складає: з 01 січня –31 грудня - 704 грн (3200 х 22 відсотки).
Для фізичних осіб – підприємців віднесених до першої групи платників єдиного податку мінімальна сума єдиного внеску у 2017 році складає: з 01 січня-31 грудня - 2017 року – 352 грн (3200 х 0,5 х 22 відсотки).
Водночас наголошуємо, що страховий стаж таким особам буде зараховуватись пропорційно сплаченому єдиному внеску.
Роботодавці нараховують єдиний внесок на суми нарахованої заробітної плати (доходу) найманим працівникам у розмірі 22% до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Однак роботодавець розраховує суму ЄСВ як добуток розміру мінімальної зарплати, установленої законом на місяць, за який нараховується зарплата (дохід), і ставки ЄСВ незалежно від того, що працівник трудився неповний робочий день.
Під час нарахування зарплати (доходів) фізичним особам із джерел не за основним місцем роботи ставка ЄСВ застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.
Фізичні особи – підприємці подають до фіскальних органів Звіт по єдиному внеску самі за себе за звітний 2017 рік до 10 лютого 2018 року (останній день подання – 09.02.2018).
Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 № 435.
Так, таблицю 1 додатку 5 – подають фізичні особи – підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування.
Таблицю 2 додатку 5 – подають фізичні особи – підприємці, які перебувають на спрощеній системі оподаткування.
У разі, якщо платник протягом звітного року змінював систему оподаткування, подається один Звіт, що повинен містити дві таблиці: таблицю 1 та таблицю 2 додатку 5.
Звертаємо увагу на те, що фізичні особи – підприємці зобов’язані подавати звіт незалежно від ведення підприємницької діяльності (крім фізичних осіб – підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування і звільняються від сплати єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу).
Подавати фізичним особам – підприємцям річну звітність по єдиному внеску необхідно для того, щоб сплачені ними внески враховувалися для визначення страхового стажу. Саме інформація зазначена в звітності, накопичуються в базах даних персоніфікованого обліку, за якою обчислюється страховий стаж.
Крім того, за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску, подання недостовірних відомостей, до платника застосовується штрафна санкція в розмірі 170 грн та накладається адміністративний штраф від 510 до 680 гривень.
Законом України від 3 жовтня 2017 року №2148-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», які набрали чинності з 1 січня 2018 року.
Зміни торкнулися максимальної бази нарахування єдиного внеску, яка становитиме з 01.01.2018 р. 15 розмірів мінімальної заробітної плати. Тобто, мінімальна заробітна плата становить з січня 2018 року 3723 грн., відповідно максимальна база нарахування єдиного внеску становить 55845 грн. (3723 грн*15), а максимальна сума єдиного внеску дорівнюватиме 12285,9 грн.
Розширено коло платників єдиного внеску – з цього року ними стали члени фермерського господарства, за умови, що вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.
Разом з тим, передбачене звільнення від сплати єдиного внеску за себе фізичних осіб-підприємців ( у тому числі «спрощенців») та членів фермерського господарства, у випадку отримання ними пенсії за віком, або у разі, якщо вони є особами з інвалідністю, чи досягли віку, встановленого ст.26 Закону про пенсійне страхування та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
Щодо фізичних осіб – підприємців, які є платниками єдиного податку першої групи, то вони сплачуватимуть єдиний внесок у розмірі, не менше мінімального страхового внеску, як і інші платники єдиного внеску (3723 грн.*22%=819,06 грн.).
Змінено і строки сплати єдиного внеску. Так, фізичні особи-підприємці, які застосовують загальну систему оподаткування, особи, які провадять незалежну професійну діяльність та отримують доходи від цієї діяльності, а також члени фермерського господарства, будуть зобов’язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується такий внесок.
Фізичні особи, які укладають договір про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування з 01 січня 2018 року за минулі періоди, сплачують мінімальний розмір єдиного внеску з коефіціентом 2 (3723 грн.*22%*=1638,12 грн.).
Платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (ЄСВ) є приватні підприємці, в тому числі підприємці – платники єдиного податку.
Підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, зобов’язані сплачувати ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.
Підприємці, які перебувають на загальній системі оподаткування, здійснюють обчислення єдиного внеску за календарний рік до 10 лютого наступного року на підставі даних річної податкової декларації.
При визначенні доходу (прибутку), з якого сплачується єдиний внесок, враховується кількість календарних місяців, у яких отримано дохід (прибуток).
Базою нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний дохід (прибуток), зазначений у податковій декларації, поділений на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий. До зазначеної суми з урахування максимальної величини бази нарахування ЄВ застосовується ставка у розмірі 22%.
У разі якщо платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, то такий платник зобов’язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ.
При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (в 2018 році – 819,06 грн.)
Зазначена норма передбачена п. 4 частини першої ст. 4, абзац третій частини восьмої ст. 9 Закону України від 08.07. 2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».
З метою правильного застосування в Україні, у тому числі органами доходів і зборів, законодавства України з питань державної митної справи в частині пропуску через митний кордон України транспортних засобів, зареєстрованих у відповідних органах іноземних держав, недопущення можливих порушень митних правил листом Міністерства закордонних справ була надана інформація, що допоможе митникам більш ефективно здійснювати митний контроль при ввезенні громадянами в Україну автомобілів з литовською реєстрацією.
Наразі склалась ситуація, що переважна більшість автомобілів, які ввозяться в Україну громадянами України з Литви, реєструються на сумнівні литовські компанії та формально є власністю таких компаній. При цьому громадянам України надається довіреність на право використання транспортного засобу та інші документи, які нібито підтверджують, що відповідна особа працює на литовську компанію.
Водночас, згідно литовського законодавства, а саме п.5 статті 57 Закону Литовської Республіки «Про статус іноземців», іноземні громадяни, які працюють у литовських компаніях, зобов’язані отримати дозвіл на роботу в компетентних органах Литви навіть у тих випадках, коли іноземець працює на литовську компанію дистанційно, не перебуваючи на території Литви.
На практиці, такий дозвіл отримує литовська компанія-роботодавець у Біржі праці Литви. При цьому, роботодавець зобов’язаний також укласти з іноземним громадянином трудовий договір, який має бути зареєстрований на Біржі праці Литви протягом 2 місяців з дня отримання дозволу на працевлаштування іноземця.
Таким чином, громадянин України, який офіційно працевлаштований у литовський компанії та використовує автомобіль з литовською реєстрацією, повинен мати:
Відповідно до п. 178.3 ст. 178 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі – ПКУ) адвокати, як особи, які провадять незалежну професійну діяльність, мають право на вирахування з суми отриманого доходу документально підтверджених витрат, необхідних для провадження їх незалежної професійної діяльності.
Узагальнюючою податковою консультацією щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затвердженою наказом ДПС України від 24.12.2012 № 1185 (далі – Наказ № 1185), визначено необхідний перелік витрат, обумовлений вимогами Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», які можуть бути враховані для визначення сукупного чистого доходу фізичними особами при здійснення незалежної адвокатської діяльності, а саме:
Порядок оплати послуг та відшкодування витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2014 року № 465 (далі – Постанова № 465).
При цьому, перелік витрат адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу визначено узагальнюючою податковою консультацією, яка затверджена наказом Міндоходів України від 30.12.2013 № 885.
При визначені сукупного річного чистого доходу фізичних осіб, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність та надали у звітному податковому році безоплатну вторинну правову допомогу, у разі отримання з бюджету відшкодування витрат, відповідно до Постанови № 465 та включення сум зазначеного відшкодування до доходу, такі фізичні особи мають право враховувати, крім витрат передбачених Наказом № 1185, додаткові документально підтверджені витрати, пов’язані з наданням безоплатної вторинної правової допомоги, зокрема:
17-05-23
17-03-22