Фізичні особи – платники податку, що одержали дохід у вигляді спадщини (подарунку), який згідно із Податковим кодексом України (далі – ПКУ) оподатковується за нульовою ставкою податку, не зобов’язані включати вартість (суму) такої спадщини (подарунку) до складу загального річного оподатковуваного доходу та подавати річну податкову декларацію про майновий стан і доходи, але за умови відсутності інших підстав для подання декларації.
Відповідно до п. п. 164.2.10 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з розділом IV ПКУ.
Об’єкти дарування подаровані платнику податку іншою фізичною особою, оподатковуються згідно з правилами, встановленими розділом ІV ПКУ для оподаткування спадщини (п. 174.6 ПКУ).
Згідно із п. 174.3 ПКУ особами, відповідальними за сплату (перерахування) податку до бюджету, є спадкоємці, які отримали спадщину.
Дохід у вигляді вартості успадкованого майна (кошти, майно, майнові чи немайнові права) у межах, що підлягає оподаткуванню, і зазначається в річній податковій декларації, крім спадкоємців-нерезидентів, які зобов’язані сплатити податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, та спадкоємців, які отримали у спадщину об’єкти, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на доходи фізичних осіб, а також іншими спадкоємцями - резидентами, які сплатили податок до нотаріального оформлення об’єктів спадщини або в сільських населених пунктах – до оформлення уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
Водночас п. 179.2 ПКУ визначено, що відповідно до розділу IV ПКУ обов’язок платника податку щодо подання податкової декларації вважається виконаним і податкова декларація не подається, якщо такий платник податку отримував доходи, зокрема, у вигляді об’єктів спадщини, які відповідно до цього розділу оподатковуються за нульовою ставкою податку та/або з яких сплачено податок відповідно до п. 174.3 ПКУ.
Згідно з абзацом другим п.1 частини першої ст.4 Закону про ЄСВ платниками єдиного внеску є, зокрема, підприємства, у станови та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами.
Базою нарахування єдиного внеску для зазначених платників є, зокрема, суми оплати перших п’яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Платник єдиного внеску зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок (п.1 частини другої ст.6 Закону про ЄСВ).
Відповідно до частини другої ст.9 цього Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які згідно із цим Законом нараховується єдиний внесок.
Водночас єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій ст.7 Закону про ЄСВ, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (частина п’ята ст.7 цього Закону).
Отже, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок є обов’язком платника. Тобто юридична особа зобов’язана провести нарахування за листком непрацездатності (в тому числі нарахування єдиного внеску на суму за дні тимчасової непрацездатності працівника) в тому місяці, в якому працівником надано такий листок.
В офіційному виданні «Урядовий кур’єр» від 07.03.2018 №46 опубліковано постанову Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних». Постанова розроблена відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України та набирає чинності через п’ятнадцять днів з дня її опублікування, повідомили в Головному управлінні ДФС в Івано-Франківській області.
Постановою №117 затверджено:
Постановою №117, зокрема, встановлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 зупинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до п.201.16 ст.201 ПКУ, що діяв до набрання чинності Законом України від 07.12.2017 №2245-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році», та які станом на 1 грудня 2017 не подали пояснень і копій документів до таких ПН/РК, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов’язання, відображеного у такій ПН/РК, подати пояснення і копії документів до таких ПН/РК на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.
Крім того, Постановою №117 визнано такими, що втратили чинність:
17-05-23
17-03-22