7 че­р­в­ня у Над­дні­с­т­рян­сь­кій шко­лі від­бу­лась зу­стріч ви­пу­с­к­ни­ків рі­з­них по­ко­лінь. Під зву­ки му­зи­ки уро­чи­с­ту лі­ній­ку від­кри­ла ди­ре­к­тор на­вча­ль­но­го за­кла­ду Га­ли­на Ва­си­лі­в­на Па­р­ше­н­ко. На шкі­ль­но­му по­дві­р’ї ви­ши­ку­ва­лись ви­пу­с­к­ни­ки 10 по­ко­лінь: 1964, 1969, 1974, 1979, 1984, 1989, 1994, 1999, 2004, 2009 ро­ків.

Нас, ви­пу­с­к­ни­ків 1969 ро­ку, зі­бра­лась ли­ше тре­ти­на кла­су. Жит­тя за­ки­ну­ло всіх у рі­з­ні ку­то­ч­ки Укра­ї­ни. Ду­же при­єм­но, що на зу­стрі­чі бу­ла при­су­т­ня на­ша до­ро­га вчи­те­ль­ка, кла­с­ний ке­рі­в­ник Ма­рія Се­ме­ні­в­на Па­с­ту­ши­на – чу­до­вий пе­да­гог, хо­ро­ша  лю­ди­на, та­ла­но­ви­та по­ете­са. Во­на бу­ла для нас не ли­ше вчи­те­ль­кою, але й ма­ті­р’ю. Па­м’я­таю, що під час її уро­ків в кла­сі сто­я­ла та­ка ти­ша, не­на­че й ні­ко­го тут не бу­ло. Це ми так ува­ж­но слу­ха­ли Ма­рію Се­ме­ні­в­ну, яка при­ще­п­лю­ва­ла нам лю­бов до укра­ї­н­сь­кої мо­ви та лі­те­ра­ту­ри.

Пі­с­ля лі­ній­ки усі зі­бра­лись у своє­му кла­сі. Ми не зна­хо­ди­ли слів, яки­ми мо­ж­на бу­ло б по­дя­ку­ва­ти на­шій лю­бій вчи­те­ль­ці. Щи­рі сло­ва вдя­ч­но­с­ті для Ма­рії Се­ме­ні­в­ни хо­тів ска­за­ти ко­жен її учень. Ве­ли­ке спа­си­бі Вам, до­ро­га на­ша вчи­те­ль­ко, за ваш не­оці­нен­ний труд, за чуй­не ста­в­лен­ня, за пре­кра­с­но ор­га­ні­зо­ва­ні ве­чо­ри, кон­це­р­ти.

Щи­ро дя­ку­є­мо та­кож й Ва­си­лю Пе­т­ро­ви­чу Па­с­ту­ши­ні, який не­од­но­ра­зо­во під­мі­няв Ма­рію Се­ме­ні­в­ну. Йо­го ми по­ва­жа­ли за йо­го чу­до­ві уро­ки фі­з­ку­ль­ту­ри, тре­ну­ван­ня, зма­ган­ня, що­ден­ні за­ря­д­ки.

Від щи­ро­го се­р­ця хо­четь­ся та­кож по­дя­ку­ва­ти ко­ли­ш­ньо­му ди­ре­к­то­ру шко­ли, який нас на­вчав, - Та­ра­сю­ку Пе­т­ру Сте­па­но­ви­чу. Це чу­до­ва лю­ди­на, си­ль­ний ма­те­ма­тик, наш на­ста­в­ник і про­с­то вро­д­ли­вий чо­ло­вік, яко­го ми ду­же по­ва­жа­ли і лю­би­ли.

То­го дня ми зга­ду­ва­ли всіх, хто на­вчив нас бу­ти спра­в­ж­ні­ми лю­дь­ми. На жаль, ба­га­тьох пе­да­го­гів вже не­має серед жи­вих, але па­м’ять про них зав­жди бу­де жи­ти в на­ших се­р­цях.

Від іме­ні усіх ви­пу­с­к­ни­ків 1969 ро­ку щи­ро дя­ку­є­мо та ни­зе­нь­ко вкло­ня­є­мось пе­ред ва­ми, на­ші вчи­те­лі та на­ста­в­ни­ки. Всіх благ зе­м­них ми вам ба­жа­єм за ду­шу лю­дя­ну й про­с­ту, всі кві­ти сві­ту ми да­ру­єм за до­б­ре се­р­це й те­п­ло­ту. Хай до­ля за­ча­рує світ здо­ро­в’ям, ща­с­тям і на­тхнен­ням. Ба­жа­є­мо про­жи­ти ще ба­га­то літ під Бо­жим і люд­сь­ким бла­го­сло­вен­ням.

Від іме­ні всіх ви­пу­с­к­ни­ків 1969 ро­ку Г.П. ТЕ­Р­ЛЕ­ЦЬ­КА, Г.І. МО­С­КО­В­ЧУК.

• Попередня
• Наступна

КОМЕНТАРІ