До Дня захисника України

Автор: Сергій Категорія: Козак Анатолій Створено: П'ятниця, 14 жовтня 2016, 15:12

Це все колись,недавно, та було.
Роки, легенди в пам’яті постали.
Дитинство наше на землі пройшло
Де за свободу завжди воювали.

Де князь Русі із військом виступав
І рідної землі оберігав кордони.
Полки козацькі гетьман формував
І голови поклали не б’ючи поклони.

Тут гайдамаків дух єднав серця,
А Коліївщина була як апогеєм.
Та не здавалися, боролись до кінця,
Свободу обирали, тільки не ліврею.

Червоні павуки смоктали юну кров,
Студентів, юнкерів штиками добивали.
Не вмерла заспівали,страх пройшов,
В Аскольдовій могилі перепоховали.

Селянська вольниця і батько їй Махно.
Степів простори знають їх могили.
Любили й розуміли землю як ніхто,
В ній полягли і їй віддали сили.

А Січових стрільців загони і полки,
І Яр Холодний мав девіз відважних,
За волю України або смерть прийми.
Приймали смерть і не було продажних.

Героїв кров’ю вписані історії рядки,
Незламний дух, незламна сила й воля.
Упівські воїни розставили крапки.
В сибірських таборах дописана їх доля.

А скільки тих хто десь упав, поліг,
Не випустивши з рук єдину зброю,
Хто словом пам’ять про усіх зберіг
Дарма що мав лише перо з собою.

Це все колись, недавно, та було́.
Невинна ллється кров, сини вмирають.
Імперське зло зі Сходу знов прийшло
І квіти нації безжально вирізають.

Рвуть на частини сім’ї і тіла,
А владна шваль країну розкрадає.
В час лихоліття підлість розцвіла.
Історія їх певно не навчає.

Не ставши з усіма у спільний стрій,
Не об’єднавши всіх святою ціллю,
Безславно згинете в ілюзії надій
Не перейнявшись із людською біллю.

Висять козацькі шаблі на стіні
І коні нетерпляче б’ють копита.
Чекають гетьмана гартованого у війні.
Не стерта пам’ять, ще жива, не вбита.

З Днем захисника України. Вічна слава минулим,
шана сьогоднішнім борцям за волю і незалежність.

Додати коментар


Захисний код
Оновити