21 ве­ре­с­ня – осо­б­ли­ва да­та для му­ро­ва­но­ку­ри­лі­в­чан, адже всі­єю те­ри­то­рі­а­ль­ною гро­ма­дою свя­т­ку­є­мо День се­ли­ща і пре­сто­ль­не свя­то Рі­з­д­ва Пре­свя­тої Бо­го­ро­ди­ці. Як го­дить­ся, на­пе­ре­до­дні свя­та під­би­ва­є­мо під­су­м­ки, ана­лі­зу­є­мо про­жи­те за рік, пла­ну­є­мо май­бу­т­нє. Про те, з яки­ми здо­бу­т­ка­ми та пе­р­с­пе­к­ти­ва­ми зу­стрі­ча­ти­ме­мо свя­то в цьо­му ро­ці ве­де­мо роз­мо­ву із Му­ро­ва­но­ку­ри­ло­ве­ць­ким се­ли­щ­ним го­ло­вою Га­ли­ною Ми­ко­ла­ї­в­ною ЦИ­БУЛЬ­СЬ­КОЮ:

– Як зав­жди, свя­то зу­стрі­ча­ти­ме­мо в га­р­но­му та бо­йо­во­му на­стро­ї. Не ска­р­жи­мось на еко­но­мі­ч­ну кри­зу та фі­нан­со­ві не­га­ра­з­ди  – про­с­то ро­би­мо все мо­ж­ли­ве, щоб по­кра­щи­ти бла­го­ус­т­рій на­шо­го се­ли­ща та жит­тя йо­го ме­ш­ка­н­ців.

Енергетика світу стрімко змінюється. Нафта, звичайно, залишається поки що головним гравцем на паливному ринку, та чи надовго? Якщо зростання цін триватиме нинішніми темпами, то вже через п’ять-десять років чимало споживачів муситимуть поставити свої автомобілі на прикіл. Крім того, зрозуміло і те, що нафтопродуктів нам вистачить не більш як на 30—40 років. Стосовно двигунів внутрішнього згорання однією з можливих альтернатив традиційному паливу може стати біодизельне. Тим більше що ідея одержання біопалива з рослинної сировини була озвучена ще Рудольфом Дизелем, німецьким винахідником однойменного двигуна. У 1900 році він навіть продемонстрував двигун, який працював на пальному з арахісової олії.

Ніхто ще у старовинному подільському селі Виноградне не зважувався на таке. Віктор Ремський на подвір’ї своєї матері Марії Павлівни пробив артезіанську свердловину завглибшки 96 метрів! Крізь вапняково-кремнієву товщу вода пішла до людей на кутку, який називають у Виноградному Горбами.

«Б’ємо ноги до Джусового джерела...»

– Я ТУТ у невістках уже 35 років, а родом із Тульчинського району, – розповідає Марія Ремська. – Тяжко й страшно було звикати до нестачі води, до рахунку її навіть на краплини. Раніше і на гадку не спадало, що серед такої навколишньої краси будемо мучитися спрагою або бити ноги до Джусового джерела...

Мені до того джерела спускатись у ярок метрів сто п’ятдесят, а бабі Насті Грохольській — добрих півкілометра. А ще ж дорога назад з повною тарою. Справжня каторга, і не лише для літніх людей. І повсякчасний острах — не дай, Боже, розлити кварту води. А якщо трапиться пожежа?..

По­друж­жя Сте­па­на Ти­мо­фі­йо­ви­ча та Сте­па­ни­ди Іва­ні­в­ни Ци­м­ба­лю­ків у До­ли­ня­нах зна­ють всі. Не так да­в­но во­ни від­зна­чи­ли «ді­а­ма­н­то­вий» юві­лей по­дру­ж­ньо­го жит­тя – шіст­де­сят ро­ків то­му по­єд­на­ли­ся їх­ні до­лі. Про­жи­ли цей час у ми­рі та зла­го­ді, ви­хо­ва­ли до­ч­ку і си­на, ра­ді­ють п’я­тьом ону­кам і трьом пра­в­ну­кам. Во­ни мо­жуть пи­ша­ти­ся прой­де­ним жит­тє­вим шля­хом, бо на­пе­ре­кір всім тру­д­но­щам збе­ре­г­ли один до од­но­го най­кра­щі по­чут­тя.